Назор (Nazor) Володимир (30.5.1876, о. Брач, — 19.6.1949, Загріб), хорватський письменник і державний діяч. Народився в сім'ї чиновника. Вивчав природні науки в Граці і Загребе. Був вчителем. З 1942 — учасник Народно-визвольної війни народів Югославії 1941—45. У 1943 вибраний першим головою Земальського (Краєвого) антифашистського веча Народного звільнення Хорватії, в 1945 голова президії Народного сабора Хорватії. Літературну діяльність почав в 1893. Працював в різних літературних жанрах. Широку популярність придбав як поет. Поезії Н. 1900—1910-х рр. властиві символіко-романтічні і імпресіоністські тенденції, культ строгої поетичної форми, інтерес до пейзажної лірики, що зближує його творчість з так званим «хорватським модерному»; в той же час вона відрізняється громадянськістю, національно-патріотичною спрямованістю, життєстверджуючим пафосом (збірки «Слов'янські легенди», 1900, «Лірика», 1910, поема «Ведмідь Брундо», 1915, і ін.). У 20—30-і рр. значніше в художньому відношенні проза Н.: фантастичний колорит і символіка поєднуються в ній з реалістичною простотою і психологічною точністю зображення («Розповіді про дитинство», 1924, «Шарко», 1930, «новели Загребськие», 1942, і ін. твору). Помітним явищем в хорватській поезії сталі книги Н. «Пісні партизанки» (1944), «З партизанами» (1945).
Соч.: Zabrana djela, knj. 1—16, Zagreb. 1946—50; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Новели, М., 1959; [Вірші], у кн.: Поети Югославії XIX—XX вв.(століття), М., 1963.
Літ.: Чолак Т., Ст Назор, Београд, 1962; Mikanović N., Literatura про V. Nazoni (1898—1969). Croatika, Zagreb, 1972.
