Надзвичайні податки, обов'язкові платежі до державного бюджету, що встановлюються при настанні особливих обставин. Вводяться у зв'язку з війною або іншими надзвичайними подіями через стягування нових податкових платежів або підвищення ставок тих, що діють. Широко застосовувалися під час 1-ої світової війни 1914—18 в Росії і Великобританії; під час 2-ої світової війни 1939—45 — у Великобританії, США, Германії. Переважна частина Ч. н. у капіталістичних країнах виплачується трудящими, капіталісти звільняються від цього тягаря не лише шляхом перекладення податків (див. Податки ), але і завдяки прямим виплатам з бюджету в порядку повернення сплачених податків. Так, наприклад, американським монополіям з 1945 по 1954—55 було повернено 25,7 млрд. дол.(долар), або понад половину суми податків, сплачених ними під час 2-ої світової війни.
Ч. н. у СРСР виступали формою залучення засобів населення для фінансування частини надзвичайних витрат держави. Так, в 1918, в період Громадянської війни, був введений одноразовий надзвичайний десятимільярдний революційний податок, яким обкладалися спроможні верстви населення, в 1922 — всегромадський податок для надання допомоги що голодує, в 1924 — одноразовий податок на потреби населення, пострадавшего від неврожаю, в 1941 — військова надбавка до прибутковому і з.-х.(сільськогосподарський) податкам, яка в 1942 була замінена «військовим податком», скасованим в 1946.
