Надзвичайна і посилена охорона, система заходів боротьби царського уряду проти революційного і суспільного руху в Росії 1881—1917. Введена в період революційній ситуації кінця 70 — початки 80-х рр. 19 ст «Положенням про заходи до охорони державного порядку і суспільств. спокої» від 14 серпня 1881. Стан «посиленої охорони» вводилося генерал-губернаторами або міністром внутрішніх справ строком на 1 рік, в місцевостях, де «суспільний спокій» порушувався «посяганнями проти існуючого державного ладу». Адміністрація цих місцевостей отримувала право закривати будь-які збори, засилати підозрілих осіб, передавати кримінальні справи військовому суду, виробляти обшуки і т.п. У місцевостях, де населення «приведене в тривожний стан», Комітет міністрів (з 1906 — Рада міністрів) вводив строком на 6 мес стан «надзвичайної охорони», який давав генерал-губернаторам, окрім перерахованих прав, право усувати з посади чиновників всіх відомств і виборних осіб, припиняти періодичні видання, закривати учбові заклади, створювати спеціальні військово-поліцейські команди для придушення «безладів». Система Ч. і в. о., введена як тимчасова міра в 1881, проіснувала до лютого 1917.
Публ.: Повні збори законів Російської імперії, 3 видавництва, т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1885 № 350.
Літ.: Ленін Ст І., Три запити, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 21; Зайончковський П. А., Криза самодержавства на рубежі 1870—1880 рр., [М.], 1964; Гессен Ст М., Виняткове положення, СП(Збори постанов) Би, 1908.
