Нагнібеда Мікола (Микола) Львович [р. 7(20) .9.1911, с. Поповка, нині с. Смірново Куйбишевського району Запорізької області], український радянський поет, заслуженого на працівника культури БССР (1973). Член КПРС з 1940. Народився в сім'ї сільського фельдшера. Закінчив Київський педагогічний інститут ним. М. Горького (1946). Друкується з 1930. Н. належать багаточисельні збірки віршів, балад, поем. Збірка «Вірші» (1951) удостоєний Державною премії СРСР (1952), цикл віршів «Риси рідного обличчя» — Державна премія УРСР ним. Т. Г. Шевченко (1970). Романтично забарвлена поезія Н. присвячена трудовим і ратним подвигам народу, боротьбі за мир. Твори Н. переведені на багато мов народів СРСР і соціалістичних країн. Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Вібранi твори. [Вступ. ст. П. Воронько], т. 1—2, До., 1971; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Дорогами життя. Вірші і поеми, М., 1960; Вечірні вогнища, М., 1966; Вірші, М., 1970; Жменя землі, М., 1973.
Літ.: Про Міколу Нагнібiду. Лiтературно-крітічнi матерiaлі, До., 1971; Килімник О., Поет i година, До., 1973.
