Наговіцин Іосиф Олексійович [6(18) .9.1888 — 21. 11.1937], радянський державний діяч. Член Комуністичної партії з 1905. Народився в селі Омутніца губернії Вятськой в селянській сім'ї. З 1904 вчився у Вятськом з.-х.(сільськогосподарський) училище, член соціал-демократичного кружка; у 1905 виключений за участь в студентському страйку. У 1905—07 вів партійну роботу у Вятке (нині Корів), Глазове, Катеринбургу (нині Свердловськ), потім член Уфалейсько-киштимського окружкому РСДРП. У 1907 арештований, в 1908 засланий в губернію Енісейськую. У 1913 емігрував за кордон (Бельгія, Франція, Великобританія), брав участь в закордонних організаціях більшовиків. В кінці 1918 повернувся до Росії, працював в Комуністичному університеті ним. Я. М. Свердлова, з 1919 очолював Вотський комісаріат — відділ Наркомнаца. З 1921 голова Ревкома Удмуртською АТ(автономна область), голова виконкому обласної Ради член бюро обкому РКП (б). У 1925—26 член колегії Наркомпроса РРФСР, голова Радого з освіти національних меншин. З 1926 нарком соціального забезпечення РРФСР. Делегат 10, 13, 15—17-го з'їздів партії.
Літ.: Павлов Н. П., І. А. Наговіцин, Іжевськ, 1964.
