Мішель (Michel) Луїза (29.5.1830, Вронкур, — 10.1.1905, Марсель), французька революціонерка, письменниця. Спочатку вчителька сільської школи, з 1856 викладала в школах Парижа. Відвідувала революційні кухлі, була тісно пов'язана з бланкистамі. Брала участь в повстаннях 31 жовтня 1870 і 22 січня 1871 проти зрадницької політики «Уряду національної оборони». Активна учасниця Паризької Комуни 1871. Після вступу версальських військ до Парижа героїчний билася на барикадах. Після падіння Комуни була арештована і віддана військовому суду (на якому сміливо виступала в захист ідей Комуни). У 1873 заслана до Нової Каледонії; у р. Нумеа відкрила школу; виучувала грамоті дітей корінних жителів (канаків). Після амністії 1880 повернулася до Франції. Брала участь в робочому русі. Пропагувала ідеї анархістів, була прихильницею П. А. Кропоткина . В 1883 була арештована за участь в демонстрації паризьких безробітних, в 1886 амністована. У 1890—95 жила в еміграції в Лондоні. Останніми роками життю цікавилася русявий.(російський) революційним рухом; вітала революцію, що почалася в Росії.
М. — автор віршованих творів, романів, п'єс. Лірика М., що склалася під сильним впливом поезії Ст Гюго, пройнята волелюбністю. Її романи («Убогість», 1882—83 у соавт. з Же. Гетрі, русявий.(російський) пер.(переведення) 1960; Що «зневажаються», 1882, в тому ж співавторстві; «Новий світ», 1888, і ін.) продовжували прогресивні традиції романтизму (Е. Сю, Же. Санд, Ст Гюго). У художніх творах М. батожила принципи буржуазної моралі, буржуазної сім'ї, виступала за емансипацію жінок,
Соч.: Ceuvres posthumes, v. 1, P., 1905; Mémoires, v. 1, P., 1886; A travers la vie, poésies, P., 1894; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Комуна, М. — Л., 1926.
Літ.: Неустроєва О., Життя Л. Мішель, М. — Л., 1929; Лурье А. Я., Портрети діячів Паризької Комуни, М., 1956, с. 285—318; Данілін Ю. Р., Поети Паризької Коммуни, М., 1966; Planche F., La vie ardente et intrépide de L. Michel, P. [1946].
