Міцкевич Сергій Іванович [6(18) .8.1869, Яранськ, нині обл. Кировськой, — 12.9.1944, Москва], радянська лікарка, партійний і державний діяч, один з перших організаторів радянської охорони здоров'я. Член Комуністичної партії з 1893. У 1893 закінчив медичний факультет Московського університету. Із студентських років брав участь в революційному русі. Cовместно з А. Н. Вінокуровим організував (1893) першу в Москві марксистську групу, що стала ядром московського «Робочого союзу». У 1894 арештований, з 1897 — в засланні (Якутія), де працював окружною лікаркою; організував в Среднеколимське лікарню і лепрозорій, вивчав специфічні захворювання місцевого населення (див. Одержимість ). З 1903 лікарка в Москві, з 1906 в Нижньому Новгороді, з 1914 в Саратові. Після Жовтневої революції 1917 член медичної колегії Наркомату внутрішніх справ, член Ради лікарських колегій. У 1918 заступник завідувача Московським відділом народної освіти. З 1919 помічник начальника санчастині Південного і Південно-західного фронтів, потім працював в органах народної освіти. Один з організаторів (1922) і директор (1924—34) Музею Революції. У 1922—24 член колегії Істпарта при ЦК РКП(б). Делегат 9-го з'їзду РКП(б). Останніми роками життю займався літературною діяльністю.
Соч.: Менерік і емпряченье. Форми істерії в Колимському краю, Л., 1929; На межі двох епох. Від народництва до марксизму, М., 1937; Революційна Москва. 1888—1905, М., 1940; Записки громадського лікарки-діяча, 2 видавництва, М., 1969.
Літ.: Міцкевич Е., Однієї лише думи влада, [M.], 1971.
