Мірошників Микола Васильович [р. 15(28) .2.1909, Сарапул, нині Удмуртська АССР], радянський учений в області гірської справи, академік АН(Академія наук) СРСР (1962; член-кореспондент, 1953), заслуженого на діяча науки і техніки РРФСР (1960). Член КПРС з 1944. Після закінчення Свердловського гірського інституту (1933) працював на різних посадах в гірській промисловості. Професор Академії вугільної промисловості (1950—56), заступник директора і директор інституту гірської справи ним. А. А. Ськочинського (1955—64), голова Державного комітету з паливної промисловості СРСР (1961—65), член Президії АН(Академія наук) СРСР (з 1966), голова комісії з вивчення продуктивних сил і природних ресурсів АН(Академія наук) СРСР (з 1966), керівник сектора фізико-технічних гірських проблем інституту фізики Землі АН(Академія наук) СРСР (з 1967). Основні праці по теорії розробки родовищ відкритим способом, управлінню дією вибуху в гірських породах, методам техніко-економічного аналізу і прогнозуванню розвитку гірської техніки. М. — автор нових систем відкритої розробки родовищ, методів інженерного розрахунку гірських і вибухових робіт, способу підвищення ккд(коефіцієнт корисної дії) вибуху в гірських породах. Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання. Державна премія СРСР (1946). Нагороджений орденом Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Видобуток копалин відкритим способом, М. — Л., 1948; Розвиток гірської науки в області відкритої розробки родовищ до СРСР, 2 видавництва, М., 1961; Енергія вибуху і конструкція заряду, М.; 1964 (совм. з Л. Н. Марченко).
Літ.: Микола Васильович Мірошників, М., 1960 (АН СРСР. Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Сірок. технічних наук. Гірська справа, ст 9).
