Міронов Пилип Кузьміч [14(26) .10.1872 — 2.4.1921], радянський військовий діяч. Член Комуністичної партії з січня 1920. Народився в станиці Усть-Медведіцкой Області війська Донського (нині р. Серафимович Волгоградської обл.) в козачій сім'ї. Закінчив козаче юнкерське училище (1898) Новочеркасськоє, учасник російсько-японської війни 1904—05. У 1906 примикав до трударів, брав участь в революційних виступах козаків, за що був звільнений із служби. У час 1-ої світової війни 1914—18 отримав чин військового старшини, 4 ордени і георгіївська зброя. Після Лютневої революції 1917 примикав до есерів-максималістів, був вибраний командиром 32-го Донського козачого полку. У січні 1918 привів полк на Дон і брав участь в боротьбі за Радянську владу, був окружним комісаром на Верхньому Доні. У 1918 — початку 1919 командував полком, бригадою, 23-ою стрілецькою дивізією, групою військ 9-ої армії в боях проти белоказачьіх військ генерала П. Н. Краснова. З червня 1919 командував експедиційним корпусом Південного фронту. За самовільний виступ на Південний фронт в кінці серпня 1919 з частинами сформованого в Саранську Особливого козачого корпусу в кінці вересня був арештований і в жовтні засуджений військовим трибуналом до розстрілу, але тут же помилуваний ВЦИК і реабілітований Політбюро ЦК РКП(б). В кінці жовтня введений до складу Донісполкома, був завідуючим земельним відділом. 2 вересня — 6 грудня 1920 успішно командував 2-ою Кінною армією в боях проти військ генерала П. Н. Врангеля. Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора і Почесною революційною зброєю.
