Мірмухсин (повне ім'я — Мірмухсин Мірсаїдов) (р. 3.5.1921, Ташкент), узбецький радянський письменник, заслуженого на працівника культури Узбецька РСР (1968). Член КПРС з 1946. У 1941 закінчив філологічний факультет Ташкентського педагогічного інституту. Головний редактор (1950—60 і з 1971) журнал «Шарк Юлдузі» («Зірка Сходу»). Друкується з 1936. Автор збірок «Вірність» (1945), «Співвітчизники» (1953), «Серце і філософія» (1963) і ін. Поеми «Вуста Гияс» (1947), «Зелений кишлак» (1948) оспівують праця радянських бавовноробів. Життя і працю сучасників відобразив роман у віршах «Зіяд і Адіба» (1958). У 1959 опублікував збірку «Розповіді». На історичні теми написані повести «Білий мармур» (1957), «Рабиня» (1962), «Нічні блискавки» (1964), про робочий клас — романи «Гарт» (книга 1, 1964) і «Син ливарника» (1972), про формування узбецької радянської інтелігенції — роман «Умід» (1969). Пише також для дітей. Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Соч.: Ше'рлар, Тошкент, 1964; Танланган асарлар, 3 томлік. т. 1—2, Тошкент, 1971—73; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші і поеми, М., 1955; Вступ до життя. Повести і розповіді, М., 1964.
Літ.: Письменники Радянського узбекистану, Таш., 1959; Насріддінов Ф., Мірмухсин Тошкент, 1972.
