Мінц Ісаак Ізраїльовіч [р. 22.1(3.2) .1896, с. Кринички, нині Дніпропетровською обл.], радянський історик, академік АН(Академія наук) СРСР (1946; член-кореспондент 1936). Член КПРС з 1917. Народився в сім'ї службовця. У роки Громадянської війни 1918—20 на політичній роботі в Червоній Армії. У 1926 закінчив інститут червоної професури в Москві. Завідувач кафедрами історії СРСР в МІФЛІ і МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1932—49), у Вищій партійній школі при ЦК КПРС (1937—49), професор Академії суспільних наук (1947—1950), завідувач кафедрою історії СРСР Московського педагогічного інституту ім. В. І. Леніна (1950—72). Старший науковий співробітник інституту історії СРСР АН(Академія наук) СРСР (з 1954). Голова (з 1962) Наукової ради АН(Академія наук) СРСР з комплексної проблеми «Історія Великої Жовтневої революції». Основні праці присвячені вивченню історії КПРС Жовтневій революції, Громадянської війни 1918—20, історії радянського суспільства і міжнародних відносин. М. — член авторського колективу книги «Історія Комуністичної партії Радянського Союзу» (1959), член головної редакції багатотомної історії КПРС. Державна премія СРСР (1943, 1946) за участь в роботі над «Історією громадянської війни в СРСР» і «Історією дипломатії». Ленінська премія (1974) за «Історію Великого Жовтня» (т. 1—3, 1967—73). Нагороджений орденом Леніна орденом Жовтневої Революції, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Велика Жовтнева соціалістична революція і прогрес людства, М., 1967.
