Мінський (псевдонім; справжнє прізвище Віленкин) Микола Максимович [15(27) .1.1855, с. Глибоке, нині Вітебською обл., — 2.7.1937, Париж], російський письменник. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1879). У 1883 цензура знищила першу збірку віршів М., близький по настроях російському народництву. У 1884 М. виступила з першою в Росії декларацією декадентів «Старовинна суперечка». У 1905 видавав в Петербурзі газету «Нове життя» фактично керовану Ст І. Леніном. М. надрукував тут «Гімн робітників» («Пролетарі всіх країн, з'єднуйтеся...»), зробив скорочене переведення «Інтернаціоналу». Як редактор був звинувачений в «заклику до скинення існуючих буд» і арештований. Після виходу з в'язниці виїхав за кордон. У Парижі написала драматичну трилогію «Залізна примара» (1909), «Мала спокуса» (1910) і «Хаос» (1912). Після Жовтневої революції 1917 жив в Берліні, Лондоні (працював в радянському повпредстві), Парижі. Перевів «Іліаду» Гомера, твори П. Верлена, П. Би. Шеллі, Дж. Байрона, Г. Флобера і ін. Останніми роками життю відійшов від літератури.
Соч.: Повні збори віршів, 4 видавництва, т. 1—4, СП(Збори постанов) Би, 1907; Релігія майбутнього (філософські розмови), П., 1905; З мороку до світла... Ізбр. вірші, Берлін — П. — М., 1922; Кого шукаєш?, Берлін, 1922.
Літ.: Блок А. А., Собр. соч.(вигадування), т. 5, М. — Л., 1962, с. 277—84, 593—98; Евгеньев-Максимов Ст, Максимов Д., З минулого російської журналістики. Статті і матеріали, Л., 1930; Мейлах Би. С., Ленін і проблеми російської літератури XIX — нач. XX вв.(століття), 4 видавництва, Л., 1970; Плеханов Р. Ст, Література і естетика, т. 1—2, М., 1958; Історія російської літератури кінця XIX — нач. XX століття. Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1953.
