Мілютін Микола Олександрович (8.12.1889 — 1942), радянський державний діяч. Член Комуністичної партії з 1908. Народився в Петербурзі в сім'ї рибака. Робітник. З 1910 вів партійну роботу в профспілках, в 1913 член правління союзу торговельно-промислових службовців; у 1914—15 секретар лікарняної каси Путіловського заводу. У 1916 мобілізований в армію, де продовжував революційну роботу. У 1917 член ради Петрограду; у липні засуджений полковим судом до розстрілу, але звільнений своєю ротою. При ліквідації корніловщини командував Червоною Гвардією Московсько-нарвського району, керував обороною головного сектора на підступах до Петрограду. У Жовтневі дні 1917 брав участь в штурмі Зимового палацу. З грудня 1917 на профспілковій роботі. З 1918 член колегії Наркомату праці і член Малого СНК(Рада Народних Комісарів). У 1920—21 надзвичайний уповноважений ВЦИК і СТО(Рада праці і оборони) по Орловській і Воронежській губернії і заступник наркомпрода УРСР. У 1922—24 заступник наркомсобеса РРФСР. У 1924—29 наркомфін РРФСР, в 1929 голова Малого СНК(Рада Народних Комісарів). У 1930—34 заступник наркомпроса РРФСР. У 1935—37 начальник Головного управління кінофікації РРФСР. Делегат 12, 14—16-го з'їздів партії.
Літ.: Толстов І., Н. А. Мілютін, в кн.: Герої Жовтня, т. 2, Л., 1967.
