Міжнародна спеціалізація і кооперація виробництва в соціалістичних країнах, найважливіші форми розвитку міжнародного соціалістичного розподілу праці в міжгалузевому і внутрігалузевому розрізах. Сприяють підвищенню економічної ефективності і технічного рівня виробництва в кожній країні. Характеризуються встановленням довготривалих виробничо-торгівельних зв'язків по взаємних постачаннях однорідній продукції (готових виробів систем машин, вузлів і деталей, напівпродуктів, сировини і палива). Оформляються міжнародними господарськими договорами і угодами. Відкриваючи додаткові можливості використання переваг крупного соціалістичного виробництва, М. с. і до. п. ведуть до розширення територіальних кордонів соціалістичної кооперації праці, до створення взаимодоповнюючих виробничих структур. Останнє набуває особливо важливого значення в умовах економічної інтеграції соціалістичних країн (див. Інтеграція соціалістична економічна ).
Міжгалузева спеціалізація виробництва здійснюється головним чином шляхом обміну мінеральної і сільськогосподарської сировини і палива на продукцію оброблювальної промисловості. Це сприяє задоволенню потреб окремих країн в бракуючих видах сировини і палива, створює умови для розвитку провідних галузей їх народного господарства. Поглиблення міжгалузевої спеціалізації фінансується як країнами, на території яких є відповідні ресурси, так і країнами, зацікавленими в збільшенні імпорту сировини і палива (надання довгострокових цільових кредитів або спільне спорудження об'єктів).
В умовах багатогалузевої структури народного господарства, характерної для соціалістичних країн, переважаючим напрямом їх виробничої співпраці стають внутрігалузева спеціалізація і кооперація в галузях оброблювальної промисловості. Вони дозволяють повніше використовувати переваги масового випуску однорідної продукції, максимально механізувати і автоматизувати технологічні процеси, забезпечувати оптимізацію серійності спеціалізованих виробів, постійне підвищення технічного рівня виробництва. Спеціалізація і кооперація все більше перетворюються на засіб погодженої реалізації крупних цільових програм, направлених на вирішення загальних народно-господарських завдань не лише внутрігалузевого, але і міжгалузевого характеру.
Робота по спеціалізації і кооперації виробництва в рамках СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) ведеться з 1954. Органами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) були розроблені рекомендації по спеціалізації близько 4500 видів виробів машинобудування (включаючи підшипники кочення), 2300 видів продукції хімічної промисловості, ряду виробів чорної і кольорової металургії, радіоелектроніки і тому подібне За допомогою М. с. і до. п. в країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) були розвинені або створені заново багато галузей сучасної промисловості. Розвитку спеціалізованих виробництв в європейських країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) сприяли крупні радянські замовлення, що визначили значною мірою профілізацію ряду галузей оброблювальної промисловості. У СРСР прямує, зокрема, близько половини загального експорту машин і устаткування з цих країн. Особливо крупними об'ємами характеризуються постачання судів, засобів залізничного і внутрізаводського транспорту, устаткування для хімічної, легкої і харчової промисловості, прокатного устаткування. У розвитку міжнародної внутрігалузевої спеціалізації і кооперації виробництва між країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) зустрічалися певні труднощі. Вони витікали з недостатнього рівня концентрації і спеціалізації виробництва усередині окремих країн, відмінностей в його технічному розвитку, а також з невирішеності ряду економічних і правових проблем (ціни і умови постачань спеціалізованій продукції, гарантії і санкції, що забезпечують виконання сторонами перейнятих на себе зобов'язань).
Комплексна програма соціалістичної інтеграції, прийнята 25-ою сесією СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) (1971), створила необхідні передумови для вирішення цих проблем і умови для прискореного розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва. У практику співпраці все ширше упроваджуються спільне планерування окремих видів виробництва і вдосконалення інших форм спільної планової діяльності, зміцнення співпраці в області стандартизації і уніфікації, розширення безпосередньої співпраці між міністерствами, відомствами і виробничими організаціями країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги). В результаті здійснення намічених заходів між країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) на 1971—75 були поміщені десятки двосторонніх і ряд багатобічних угод по спеціалізації і кооперації виробництва, які значною мірою визначають об'єми і номенклатуру взаємних постачань продукції машинобудування і інших галузей промисловості на період до 1975 і на подальші роки.
Заглиблюються коопераційні зв'язки. Так, в автомобілебудуванні на основі кооперації випускаються багато типів легкових і вантажних автомобілів, автобусів. Коопераційні зв'язки перетворюються, по суті справи, в матеріальну основу технологічного об'єднання національних виробничих апаратів. Ета їх роль помітно відчувається у ряді галузей оброблювальної промисловості країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) вже на сучасному етапі, а у зв'язку з реалізацією заходів, намічених Комплексною програмою, зросте в ще більшій мірі.
Літ.: Комплексна програма подальшого поглиблення і вдосконалення співпраці і розвитку соціалістичної економічної інтеграції країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М., 1971; Кормнов Ю. Ф., Міжнародна спеціалізація виробництва, М., 1968; Гаврілов Ст, Вдосконалення форм і методів розвитку міжнародної спеціалізації виробництва, «Економічні науки», 1969 № 6.
