Мідні монополії

Мідні монополії капіталістичних країн. До початку 70-х років 20 століть в мідній промисловості панували 7 трестів, контрольованих монополістичним капіталом США, Великобританії, Бельгії. Вони монополізували видобуток сировини, поділивши між собою розвідані родовища мідної руди, значна частина яких знаходиться в економічно відсталих районах. М. м. США захопили копальні в США, Латинській Америці і частково в Канаді, трести Великобританії і Бельгії — в країнах «мідного поясу» Центральної Африки. Із зростанням вживання міді в промисловості і виробництві озброєння загострилася боротьба між М. м. В кінці 20-х років М. м. США намагалися оволодіти відкритими незадовго до цього родовищами міді в Північній Родезії, але трестам Великобританії удалося утримати провідні позиції. Використовуючи однобоку спеціалізацію на видобутку і первинній обробці руд, М. м. встановили контроль над цілими країнами і районами багатими мідною рудою. Бельгійська «Юніон міньер дю О-Катанга» («ЮМОК», Union miniere du Haut-katanga), в якій брав участь також американський і англійський капітал, була повновладним господарем в провінції Катанга (колишнє Бельгійське Конго, нині Заїр), М. м. США «Анаконда» (Anaconda) і «Кеннекотт коппер» (Kennecott Copper) майже неподільно господарювали в Чилі, англо-американські трести «Англо-Амерікан корпорейшен оф Саут Африка» (Anglo-american З of South Africa) і «Родезіан селекшен траст» (Rhodesian Selection Trust) — в Північній Родезії. Пограбування цих країн М. м. посилювалося тим, що руди, що добуваються, після первинної обробки, як правило, вивозилися. Монополізація виробництва, жорстока експлуатація робітників, велике стратегічне значення міді і виконання крупних військових замовлень забезпечували М. м. величезні прибутки.

  Перемога національно-визвольного руху в країнах, що розвиваються істотно підірвала позиції М. м. США, Великобританії і Бельгії. У ряді країн, що розвиваються, були націоналізовані підприємства М. м. і на їх базі створені мідні державні і напівдержавні корпорації. М. м. чинять активний опір національно-визвольному руху: вони надихають і фінансують виступи реакційних груп в медедобивающих країнах і організовують саботаж на тих, що підлягають націоналізації підприємствах.

  Провідне положення в мідній промисловості капіталістичного світу зберігають М. м. США, контролюючі понад 35 % міделиварних потужностей капіталістичних країн, що розвиваються (див. таблицю). Користуючись тим, що в корпорацій країн, що розвиваються, немає досвіду управління, кваліфікованих кадрів, збутової мережі, а також залежністю цих країн від іноземного капіталу, монополістичний капітал США і Великобританії зберіг значний вплив в мідній промисловості країн, що розвиваються. Управління підприємствами корпорацій цих країн і збут їх продукції у багатьох випадках здійснюють монополії США, Великобританії і Бельгії, що володіють також частиною їх капіталу і що мають представників в їх керівництві.

Найбільші мідні монополії капіталістичних країн (1972, млн. доларів)

^* 1970

  М. м. — потужні спеціалізовані трести, які виконують геологічні дослідження, видобуток і переробку руди. Окрім міді, вони виробляють інші кольорові, дорогоцінні і рідкі метали. М. м. США випускають також напівфабрикати з міді і її сплавів. Основна форма зовнішньоекономічної експансії М. м. США — експорт капіталу в країни, що розвиваються (у гірничодобувну і металургійну промисловість). Число їх підприємств в розвинених країнах невелике.

  Найбільшою М. м. США є «Кеннекотт коппер», якої припадає на частку 25 % міделиварних потужностей США, понад 8 % — інших капіталістичних країн, що розвиваються. Вона має потужну сировинну базу в США. Основа діяльності — видобуток мідної руди, велика частина якої переробляється на заводах тісно пов'язаною з «Кеннекотт коппер» М. м. «АСАРКО» (American Smelting and Refining Corp.). Велику роль в розвитку монополії зіграла експлуатація природних ресурсів країн Латинської Америки і Африки. У 1970 30 % що добувається нею руди доводилося на Чилі. 18 % її активів і 16 % прибутків доводиться на підприємства, розташовані за межами США. Монополія добуває також залізняк, вугілля. Контролюється групами Гуггенхеймов, Морганов і «Ферст нешонал ситі банк оф Нью-Йорк» (First National City Bank of New York).

  Американська монополія «Фелпс Додж» (Phelps Dodge) контролює близько  24 % потужностей по випуску чорнової міді і 23 % — рафінованою в США, 7,8 % потужностей по чорновій міді капіталістичних країн, що розвиваються. Основа її діяльності — експлуатація мідних родовищ в США (штат Арізона). «Фелпс Додж» бере участь у видобутку міді в Перу, випускає також уранові концентрати. Входить в сфери впливу «Ферст нешонал ситі банк оф Нью-Йорк», Гарріманов і «Меньюфекчерерс Хановер траст» (Manufacturers Hanover Trust).

  Основне місце в діяльності «АСАРКО» займає переробка руд, велику частину яких поставляє ей«Кеннекотт коппер». «АСАРКО» контролює 23,3 % медерафініровочних потужностей США, 13 % потужностей по виплавці чорнової міді капіталістичних країн, що розвиваються, розробляє крупні поліметаллічеськие родовища в штаті айдахо; основний на капіталістичному світі постачальник свинцю, виробляє також інші кольорові метали. «АСАРКО» має заводи в Австралії, Мексиці, Канаді і Великобританії, входить в сфери впливу 6 фінансових груп.

  «Анаконда» після придбання в 1971 контролю над крупною мідною компанією США «Інспірейшен консолідейтед К°» розташовує 16 % міделиварних потужностей США; головний в США постачальник уранових концентратів і латунних виробів. Бере участь в мідній промисловості Мексики і Канади, у видобутку бокситів в Австралії і на острові Ямайка. Контролюється групою «Ферст нешонал ситі банк оф Нью-Йорк», а також Морганамі і Гарріманамі.

І. А. Агаянц.