Мухаммед Емін, правильніше — Мохаммед Амін (1818—1863), один з керівників антиколоніального руху горців Західного Кавказу в 40—50-х рр. 19 ст З дитинства під ім'ям Мохаммеда Асиялова виховувався у аварських мулл. 18 років став мюрідом, заслужив на довіру Шаміля, який привласнив йому ім'я «Амін» (араб. — вірний) і в 1848 направив як наїба на Західний Кавказ. Спираючись на місцеве духівництво, М. Е. намагався згуртувати горців для боротьби з царизмом. Одруженням на дочці теміргоєвського князя Болотко М. Е. хотів зближуватися з місцевою феодальною знаттю. У листопаді 1859, через 3 міс. після капітуляції Шаміля, М. Е. також здався російським властям. Отримавши від царя щорічну пенсію в 3 тис. крб., незабаром виїхав до Туреччини, де і помер.
Літ.: Акти, зібрані Кавказькою археографічною комісією, т. 10—12, Тіфліс, 1885—1904; Казем-бек М. А., Мохаммед Амін, «Російське слово», 1860, кн. 6; Смирнов Н. А., Мюрідізм на Кавказі, М., 1963.
