Мурнау (Murnau) (псевдонім; справжнє прізвище Плумпе; Plumpe) Фрідріх Вільгельм [28.12.1889, Мурнау, поблизу Білефельда (Вестфалія), — 11.3.1931, Голлівуд, Лос-Анджелес], німецький кінорежисер. Вчився в театральній школі М. Рейнхардта, був театральним актором і режисером. Перші фільми, поставлені М., з тематики, трактування образів і зовнішніх виразних засобів були близькі експресіонізму . Популярність принесли йому картини «Дволикий Янус» (1920, по Р. Л. Стівенсону, в радянському прокаті — «Тайна сера О''Коннора»), «Носферату» (1922, по роману Б. Стокера «Дракула», в радянському прокаті — «Вампір Носферату»), а також фільми з участю, видного актора Е. Яннінгса — «Тартюф» (1925, по Мольеру) і «Фауст» (1926, по І. Ст Гете). Краща робота М. — «Остання людина» (1925, в радянському прокаті — «Людина і ліврея»). У 1926 виїхав до Голлівуду, поставив фільми «Схід сонця» (1927, по Р. Зудерману), «Табу» (1931, спільно з Р. Флаерті) і ін. Загинув в автомобільній катастрофі.
Літ.: Комарів С., Історія зарубіжного кіно, [2 видавництва], М., 1965; Eisner L., F. W. Murnau, P., 1964.
