Мумія (араб. і перс.(персидський)), труп, обережений від розкладання штучним способом. Прагнення зберегти тіло після смерті у багатьох народів було пов'язане з уявленнями про замогильне життя і про безсмертя душі. Муміфікація трупів людей і священних тварин широко застосовувалася в Давньому Єгипті (див. в ст. Бальзамування ). Прадавня з відомих М. — мумія єгипетської цариці Хетепхерес (3-і тис. до н.е.(наша ера)). Збереження трупів померлих шляхом прокопчування було відомо древнім народам Перу, Мексики, Канарських островів. На території СРСР М. були виявлені при розкопках Пазирикських курганів на Алтаї (5—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера)). Поховання с М. містять зазвичай багатий інвентар, і їх розкопки дають коштовні матеріали по побуту, культурі, мистецтву і релігії древніх суспільств.
