Музичні енциклопедії, науково-довідкові видання, що містять систематизоване зведення відомостей, що охоплюють всі області музичної культури. Поява М. е. відноситься до 18 ст і пов'язане з поширенням на той час музики не лише в привілейованій частині суспільства, але і в демократичних кругах населення, збільшеним інтересом до питань музичного мистецтва, зростанням професійної музичної освіти, розвитком музичної науки. Створення М. е. було підготовлено багатьма музично-теоретичними трактатами, що з'явилися в епоху середньовіччя і містили окремі музично-лексикографічні відомості, а також спеціальними музично-лексикографічними роботами, спочатку присвяченими окремим областям музичного мистецтва: теорії музики, музичним інструментам, музичній термінології, біографіям музикантів і ін. Однією з перших робіт подібного роду є музично-термінологічний словник фламандського для франко теоретика і композитора Й. Тінкторіса («Terminorum musicae diffinitorium», Treviso, 1475). Лише опісля декілька століть, на основі узагальнення відомостей, що отримали вживання в музичній практиці і теорії, а також що містилися в раніше виданих музичних словниках, створюються М. е. Відбір в них музичних явищ теперішнього і минулого часу, освітлення історичних подій і фактів, їх естетичної оцінки — все це визначається досягненнями музикознавства даної історичної епохи і відображає її ідейний і науковий рівень.
Перша М. е. була видана в 1732 в Германії під назвою «Музичний лексикон, або Музична бібліотека» («Musicalisches Lexikon, oder musikalische Bibliothek», Lpz., 1732) І. Р. Вальтера. Там же з 1835 видавалася перша багатотомна «Енциклопедія всієї музичної науки, або Універсальний словник музики» («Encyclopädie der gesammten musikalischen Wissenschaften, oder Universal-lexikon der Tonkunst», Bd 1—6, Stuttg., 1835—38, Bd 7, Suppl., Stuttg., 1840—42) Р. Шиллінга.
Праця Г. Менделя «Музичний розмовний словник. Енциклопедія всієї музичної науки...» («Musikalisches Conversations-lexikon. Eine Encyklopädie der gesammten musikalischen Wissenschaften...», Bd 1—11, B., 1870—79, Bd 12-ergänzungsband, B., 1883), що зіграв прогресивну роль в становленні музичній лексикографії, поклав початок сучасному етапу в розвитку М. е. Серед найбільш значних сучасних М. е. «Музичний словник» («Musik-lexikon», Lpz., 1882) Х. Рімана (одне з популярних видань цього роду; неодноразово перероблявся і доповнювався, витримав багаточисельні перевидання; останнє — т. 1—3 в 1959—67, додатковий т. в 1972), «Музика в її минулому і сьогоденні. Загальна енциклопедія» («Die Musik in Geschichte und Gegenwart. Allgemeine Enzyclopädie», Bd 1—14, Kassel — Basel, 1949—68, видаються додаткові томи) Ф. Блуме (ФРН); «Словник музики і музикантів» («Grove’s Dictionary of music and musicians», v. 1—4, L. — N. Y., 1879—90; 5 ed., v. 1—10, L. — N. Y., 1954—61) під редакцією Е. Блома (Англія); «Музична енциклопедія» («Encyclopédie de la musique», v. 1—3, P., 1958—61) (Франція); «Музична енциклопедія» («Enciclopedia della musica», v. 1—4, Mil., 1963—64) видавництва Рікорді (Італія); «Загальна музична енциклопедія» («Algemene muziekencyclopedie», dl 1—6, Antw. — Amst., 1957—63) (Нідерланди); «Міжнародна енциклопедія музики і музикантів» («The International cyclopedia of music and musicians», N. Y., 1939, 9 ed., N. Y., 1964) О. Томпсона (США); «Музична енциклопедія» («Muzička Encikiopedija», sv. 1—2, Zagreb, 1958—63, 2 видавництва, sv. 1, 1971) (Югославія).
В Росії перші досліди створення музично-енциклопедичних довідників відносяться до 19 в.: Л. А. Снегирев «Ручна музична книга» (СПБ, 1837, 2 видавництва, т. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1840) і П. Д. Перепеліцин «Музичний словник. Енциклопедична довідкова збірка» (М., 1884). У 1901—04 в Москві був виданий окремим випуском в російському переведенні під редакцією Ю. Д. Енгеля «Музичний словник» Х. Рімана, доповнений багаточисельними статтями по російській музичній культурі (персоналія, музична термінологія і ін.). У 1966 у СРСР вийшов 2-м-код виданням виправлений і доповнений «Енциклопедичний музичний словник» Б. С. Штейнпресса і І. М. Ямпольського (1 видавництво, М., 1959), що включає близько 7 тис. статей, а також в додатку музичні терміни на іноземних мовах (понад 3 тис.). У 1973 вийшов 1-й том п'ятитомній «Музичній енциклопедії». Це перше радянське науково-довідкове видання по музиці значного об'єму; воно ставить своїм завданням дати основні відомості по провідних галузях музичної науки і практики, показати багатство і прогресивну роль російської класичної спадщини, представити найважливіші явища музичної культури народів СРСР і ін. соціалістичних країн, освітити боротьбу напрямів в сучасному зарубіжному мистецтві, а також охарактеризувати музичну культуру народів країн Азії, Африки і Латинської Америки.
Літ.: Довідкова література по музиці. Покажчик видань російською мовою. 1773—1962 [сост. Р. Би. Колтипіна], М., 1964; Schaal R., Jahrbuch der Musikwelt, Jahr 1—1949/50, Bayreuth, 1949; Coover J. B., A bibliography of music dictionaries, Denver, 1952.
