Московський інститут сходознавства (МІВ), вищий учбовий заклад в Москві в 1920—54. Думка про організацію радянського востоковедного вузу в Москві була висловлена в 1918 в листі М. Горького к В. І. Леніну. 4 березня 1919 декретом СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР, підписаним Ст І. Леніном, був створений замість того, що був Лазаревського інституту східних мов Вірменський інститут (пізніше Переднеазіатський інститут). 7 вересня 1920 Переднеазіатський інститут реорганізований в Центральний інститут живих східних мов (ця дата і стала пізніше наголошуватися як день установи МІВ). 27 жовтня 1921 все московські востоковедниє учбові заклади, включаючи східні відділення в різних вузах, злилися в МІВ. У 1936 МІВ був реорганізований в інститут типа академії (у інститут приймалися особи, що мають закінчену вищу освіту). З 1940 — інститут загального типа. У інституті були створені близькосхідний і далекосхідний факультети з відділеннями: арабським, турецьким, іранським, афганським, індійським, китайським, японським, монгольським. Пізніше були утворені також деякі ін. відділення. Інститут видавав спеціальну серію «Труди Московського Інстітута сходознавства» (вийшло 7 випусків, 1939—53). У МІВ працювали відомі сходознавці Е. А. Беляєв, Е. Е. Бертельс, Р. Н. Войтінський, Ст А. Гордльовський, Н. І. Конрад і ін.
Літ.: Кузнецова Н. А., Кулагина Л. М., З історії радянського сходознавства, М., 1970; Благовещенський М., Фесенко П., Двадцять років Московського інституту сходознавства, в кн.: Труди [Московського] Інстітута сходознавства, сб.(збірка) 2, М., 1940.
