Мортира (голл. mortier, від латів.(латинський) mortarium — ступа), артилерійське знаряддя з коротким стволом, що призначалося головним чином для руйнування особливо міцних оборонних споруд. Стрілянина з М. велася при кутах піднесення ствола 50—75°. У 15 ст М. мала ствол завдовжки 2—4 калібри і на вигляд нагадувала ступу, звідки і сталася її назва. У 17—19 вв.(століття) М. застосовувалися для навісної стрілянини по оборонних спорудах і військам за закриттям (облогові і кріпосні М.), по палубах кораблів (берегові М.). У 1-у світову війну 1914—18 застосовувалися облогові і берегові М. 230—280- мм калібру з дальністю стрілянини до 8,7 км. Напередодні 2-ої світової війни 1939—45 на озброєнні іноземних армій перебували М.: 210- мм зразка 1938 (Німеччина), 260- мм (Італія), 280- мм (Франція). У СРСР була створена 280- мм М. зразка 1939 з дальністю стрілянини до 10,4 км. і вагою снаряда 246 кг В кінці війни в США був розроблений експериментальний зразок 914- мм М., званий «Літл Дейвід». У сучасних арміях М. не застосовуються.
