Мон-кхмерські мови, родинні мови, поширені на Індокитайському півострові, в південному Китаї, в північно-східній Індії і на Никобарських островах. Назву отримали по двох древньо-письмових мовах — кхмерській мові (тексти відомі з 7 ст н.е.(наша ера)) і монському (тексти відомі з 10 ст н.е.(наша ера)). Число тих, що говорять близько 11 млн. чіл. (1970 оцінка). М-код.-к. я. діляться на 4 гілки: південно-східна (територія Камбоджі, В'єтнаму, Таїланду, Лаосу, південної Бірми: кхмерська — державна мова. Камбоджі; монський, поар, тьонг, стієнг, мнонг, сре, ма, тьрау, бахнар, брао, джру, куой, катові, суой, бру, пакох і ін.), північно-східна (територія Лаосу, Таїланду, Бірми, південного Китаю: палаунг, ва, кава, лава, ріанг, бенлун, данау, кхму, ламст і ін.), північно-західна (штат Ассам в Індії: кхаси), південно-західна (Никобарськие острови: никобарський мова з багаточисельними діалектами). М-код.-к. я. входять в австроазіатськую сім'ю мов, що включає, окрім перерахованих, також мови мунда в Індії, в'єтнамська мова і деякі мови півострова малакка (семанг, сеной). Інколи мон-кхмерськимі називають лише мови південно-східної гілки. Для М-коду.-к. я. характерні багатство вокалізма і велика кількість дифтонгів при відносно бідному консонантизмі (відсутні аффрікати, мало галасливих фрикативних), обмежені можливості слогообразованія (не більше 2 приголосних на початку складу, не більш за одне — в кінці складу), наявність 2 особливих типів складу — сильних (самостійних) і слабких (залежних). За рідким виключенням М-коду.-к. я. мають фонологічні тони. Словотворення в основному афіксація (префікси і інфікс). У багатьох сучасних мовах велику роль грає напівафіксація і словоскладання. Буд ізолює. Граматична характеристика слова має аналітичне вираження. Зв'язки в пропозиції встановлюються за допомогою порядку слів і спеціальних службових слів.
Літ.: Горгонієв Ю. А., Граматика кхмерської мови, М., 1966; Schmidt W., Die Mon-khmer Völker, ein Bindeglied zwischen Völkern Zentralasiens und Austronesiens, Braunschweig, 1906; Maspero H., Les langues mon-khmer, в кн.: Les langues du monde, now éd., P., 1952; Thomas D. D., Headley R. K., More on Mon-khmer Subgroupings, «Lingua», 1970, v. 25, р. 398—418.
