Монмуссо (Monmousseau) Гастон (17.1.1883, Люїн, департамент Ендр і Луара, — 11.7.1960, Париж), діяч французького робочого руху і письменник. З 1910 працював залізничником в Парижі. У 1920—21 генеральний секретар Федерації залізничників, в 1921—22 генеральний секретар Об'єднання профспілок Паризького району. З 1922 беззмінний директор професійного тижневика «Ві уврієр» («La Vie Ouvrière»). У 1922—36 генеральний секретар Унітарної загальної конфедерації праці. У листопаді 1922, будучи делегатом 2-го конгресу Профінтерна, зустрічався с В. І. Леніном. У 1925 вступив у Французьку компартію (ФКП). У 1926—37 член Виконкому Профінтерна. Неодноразово піддавався репресіям за організацію антиімперіалістичних виступів трудящих. Сприяв створенню в 1936 об'єднаній Загальній конфедерації праці (ВКТ). У 1936—39 депутат парламенту. У роки 2-ої світової війни 1939—1945 — один з організаторів Руху Опору. У 1926—45, 1956—60 член ЦК ФКП, в 1932—45 член Політбюро ЦК ФКП. На 7-м-коді конгресі Комінтерну (1935) був вибраний в Інтернаціональну контрольну комісію. У 1945—60 секретар ВКТ. Прозі М. властиві гумор, життєлюбність, любов до рідного краю, мудрість стійкого борця за мир (збірка ізбраних текстів — «Торбинка Гастона Монмуссо», 1963).
Літ.: G. Monmousseau. Toute une vie de dévouement et de fidélité á la classe ouvrière, у кн.: La musette de G. Monmousseau, P. [1963].
