Монталамбер Марк Рене де
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Монталамбер Марк Рене де

Монталамбер (Montalembert) Марк Рене де (16.7.1714, Ангулем, — 29.3.1800, Париж), маркіз, французький військовий діяч і теоретик фортифікації, дивізійний генерал. Член Паризькою і Петербурзькою АН(Академія наук). На військовій службі з 1732 (у кавалерії), брав участь в 30—40-х рр. у війнах за Польський і Австрійський спадок. У 1750 побудував на свої засоби артилерійський завод. У 1758 видав працю, в якій узагальнив досвід виготовлення гармат з залоза. Під час Семирічної війни 1756—63 зайнявся фортифікацією, керував будівництвом зміцнень в Анкламе і Штральзунде і на о. Олерон. У 1779 керував обороною островів Ре і Екс від англійців. Після Великої французької революції був консультантом військового міністра Л. Карно. У своїй праці «Перпендикулярна фортифікація» (т. 1—11, 1776—93) рішуче виступив проти тієї, що зжила себе із-за незадовільності флангового вогню бастіонної системи фортець і висунув ідею створення кріпосних фронтів т.з. тенального зображення, в яких злами оборонних ліній були перпендикулярні, що забезпечувало перехресний вогонь. Вимагав активної оборони фортець, посилення їх артилерійського озброєння і розширення площі шляхом будівництва попереду кріпосної огорожі однієї або двох ланцюгів малих фортів. Ця ідея знайшла своє втілення в його проекті фортеці Шербур і, на думку Ф. Енгельса, відкрила нову еру не лише у фортифікації, але і способах оборони фортець і загальної стратегії (див. Ізбраниє військові твори, 1956, с. 275—78). Ідеї М. в 19 ст отримали визнання і розвиток у Франції, Росії і Германії.

  А. І. Іволга.