Монофонічний звукозапис (від моно... і греч.(грецький) phōnē — звук), спосіб звукозаписи, при якому звукові коливання від декількох джерел, наприклад інструментів оркестру, записують на одному носієві спільно; відтворюють їх також спільно — через загальний звуковідтворюючий пристрій, наприклад гучномовець. При цьому звуки, що належать різним джерелам, здаються слухачеві як би витікаючими з однієї крапки, що приводить до порушення сприйняття простору, спотворення перспективи звучання, зміні тембрального забарвлення і реверберації звуку, пониженню чіткості розрізнення звуку окремих джерел. На зміну М. з. приходить досконаліший спосіб — стереофонічний звукозапис, — вільний значною мірою від вказаних недоліків.
