Монокультура в землеробстві (від моно... і лат.(латинський) cultura — обробіток, розвиток), 1) єдина з.-х.(сільськогосподарський) культура, що обробляється в господарстві. 2) Тривале, безперервне (повторне) вирощування рослин одного вигляду на одній і тій же ділянці (поле, город) без дотримання сівозміни (чергування культур). При М. погіршуються фізичні властивості грунту, зменшується вміст гумусу; грунт однобічно виснажується (наприклад, тривалий обробіток зернових на одній і тій же площі обідняє грунт переважно фосфором, буряка, картоплі — калієм, бобах — фосфором і кальцієм), виникає ерозія грунту і тому подібне Все це різко (у 1,5—2 рази) знижує урожаї. Внесення добрив лише уповільнює процес. М. створює умови для інтенсивного розмноження приурочених до оброблюваній культурі засмічених рослин, шкідливих комах і збудників хвороб. М. була характерна для окремих районів капіталістичного землеробства Росії, США, Канади і інших країн в початковий період освоєння нових земель, коли на одному місці декілька років підряд сіяли, наприклад, пшеницю, а потім ділянку закидали на багато років в поклад. У зв'язку з інтенсифікацією землеробства від М. відмовилися (введення сівозмін).
Літ.: Землеробство, під ред. С. А. Воробйова, 2 видавництва, М., 1972.
