Монгольська народно-революційна партія (МНРП; Монгол Ардин Хувьсгалт Нам). Основи партії були закладені в червні 1920, коли в обстановці підйому національно-визвольної боротьби монгольського народу, що розвернулася під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії, два підпільні іонні кружки (що виникли в середині 1919 в Урге, нині Улан-Батор) об'єдналися в єдину революційну організацію — Монгольську народну партію. У склад кружків входили представники різних соціальних шарів. Виразниками корінних інтересів трудового аратства були послідовні революціонери на чолі з Д. Сухе-Батором і Х. Чойбалсаном . Вони відстояли лінію на розвиток національно-визвольного руху з перспективою його переростання в народну революцію, лінію на союз з робочим класом Радянської Росії, його авангардом — РКП(б), з Комінтерном.
МНР(Монгольська Народна Республіка) П (до 1925 називалася Монгольською народною партією) організаційно оформилася на 1-м-коді з'їзді (1—3 березня 1921, Кяхта). З'їзд вибрав ЦК партії і прийняв політичну платформу, в якій визначалися завдання майбутньої революції (ліквідація імперіалістичного гніту, завоювання національної незалежності, встановлення народної влади демократизація суспільного життя країни), а також висловився за встановлення і розвиток ділових контактів з Комінтерном. Партія була незабаром прийнята в Комінтерн як співчуваюча партія.
В визначенні перспектив монгольської революції, зміцненні партії на марксистських принципах виключно важливу роль зіграла бесіда В. І. Леніна з делегацією монгольських революціонерів в листопаді 1921; його раді з корінних питань революційної боротьби монгольського народу лягли в основу програмних документів і всієї практичної діяльності партії.
В 1921—24 партія, долаючи наполегливий опір феодалів, послідовно здійснювала заходи щодо революційного перетворення суспільного життя (було скасовано кріпацтво, необмежені права і привілеї феодалів і ін.).
2-й з'їзд партії (1923) вніс до її програми і статуту ряд доповнень, що відображали нові завдання революції. Було сформульовано положення про те, що партія стала керівною і направляючою силою держави. У статуті знайшли віддзеркалення ленінські принципи членства в партії, принцип демократичного централізму.
Особливе місце в історії партії займає 3-й з'їзд (1924), який висунув як її генеральну лінію розвиток Монголії по некапіталістичній дорозі, до соціалізму, спираючись на братську інтернаціональну допомогу СРСР. З'їзд, давши відсіч спробам капіталістичних елементів, що народжувалися, скрутити партію з вибраної нею дороги, вказав на необхідність неухильного поглиблення антифеодальної революції на користь класу аратів зміцнення монголо-радянської дружби.
Великий народний хурал, що відбувся в листопаді 1924, відповідно до вирішення 3-го (Червневого 1924) пленуму ЦК партії проголосив Монголію народною республікою і прийняв першу конституцію країни.
Прийнята на 4-м-коді з'їзді (1925) друга програма МНР(Монгольська Народна Республіка) П конкретизувала завдання партії по втіленню в життя її генеральної лінії на некапіталістичний розвиток. У програмі були сформульовані завдання: ліквідація класу феодалів, завоювання економічної незалежності країни, обмеження і витіснення з економіки капіталістичних елементів, розвиток державного і кооперативного секторів в народному господарстві, звільнення трудящих від духовного поневолення ламаїстською церквою.
В боротьбі за здійснення генеральної лінії на розвиток країни по некапіталістичної дороги МНР(Монгольська Народна Республіка) П здолала в 1928 правий і в 1932 «лівий» ухили в партії. Велику роль в цьому зіграла допомога Комінтерну.
До кінця 30-х рр. під керівництвом МНР(Монгольська Народна Республіка) П були вирішені завдання загальнодемократичного етапу монгольської народної революції. В процесі соціально-економічного розвитку країни в МНР(Монгольська Народна Республіка) поряд з трудовим аратством з'явилися молодий робочий клас і народна інтелігенція. У перші роки існування по своєму соціальному складу МНР(Монгольська Народна Республіка) П була аратською (селянською) партією; до 40-м-коду рр. вона стала партією робочого класу і трудового аратства.
Перехід монгольської революції від демократичного етапу до соціалістичного був відбитий у вирішеннях 10-го з'їзду МНР(Монгольська Народна Республіка) П (1940). Прийнята з'їздом третя програма визначила основні завдання МНР(Монгольська Народна Республіка) П по створенню основ соціалізму. Скликаний після 10-го з'їзду партії 8-й Великий народний хурал затвердив 30 червня 1940 нову конституцію, яка законодавчо закріпила успіхи, досягнуті монгольським народом під керівництвом МНР(Монгольська Народна Республіка) П на дорозі некапіталістичного розвитку. У роки 2-ої світової війни 1939—45 МНР(Монгольська Народна Республіка) П виступила організатором і натхненником всенародного руху за надання допомоги сов.(радянський) народові в його боротьбі проти гітлерівської Німеччини, а також активної участі монгольського народу в розгромі японського мілітаризму.
В післявоєнний період монгольський народ під керівництвом МНР(Монгольська Народна Республіка) П добився великих успіхів в соціалістичному будівництві, в зміцненні міжнародних позицій МНР(Монгольська Народна Республіка). Були прийняті і успішно виконані 1-ою (1948—52), 2-ою (1953—57) п'ятирічні плани, трилітній (1958—60) план, 3-й (1961—65) п'ятирічний план розвитку народного господарства і культури країни. Успіхи в розвитку промисловості дозволили 13-у з'їзду МНР(Монгольська Народна Республіка) П (1958) зробити вивід про те, що МНР(Монгольська Народна Республіка) з тваринницької країни перетворилася на аграрно-індустріальну країну. Відповідно до рішень 13-го з'їзду було прискорено кооперацію сільського господарства (успішно завершилося до кінця 50-х рр.). Що відбувся в грудні 1959 пленум ЦК МНР(Монгольська Народна Республіка) П відзначив, що із завершенням виробничої кооперації аратства соціалістичні виробничі стосунки перемогли у всіх галузях народного господарства. Історичні перемоги монгольського народу знайшли віддзеркалення в новій конституції, прийнятій в липні 1960 1-ою сесією Великого народного хуралу 4-го скликання. Затвердження соціалістичних виробничих стосунків в економіці країни означало повну перемогу генеральної лінії партії на некапіталістичний розвиток країни до соціалізму. 14-й з'їзд МНР(Монгольська Народна Республіка) П (1961) визначив, що МНР(Монгольська Народна Республіка) вступила в новий період розвитку — період завершення будівництва соціалістичного суспільства; основний вміст цього періоду — всемірний розвиток і завершення процесу створення матеріально-технічної бази соціалізму.
15-й з'їзд МНР(Монгольська Народна Республіка) П (1966) прийняв четвертую програму — програму завершення будівництва соціалізму в МНР(Монгольська Народна Республіка) і затвердив директиви по 4-у (1966—70) п'ятирічному плану. Головні завдання партії, вказується в програмі, — всемірний розвиток продуктивних сил соціалістичного суспільства на базі досягнень сучасного науково-технічного прогресу, забезпечення високих темпів зростання економіки і підйому соціалістичної культури, вдосконалення соціалістичних суспільних стосунків, посилення комуністичного виховання трудящих, досягнення на цій основі подальшого підвищення матеріального добробуту і культурного рівня народу; партія ставить перед собою мету перетворити МНР(Монгольська Народна Республіка) на індустріально-аграрну країну, 16-й з'їзд МНР(Монгольська Народна Республіка) П (1971) прийняв директиви по 5-у (1971—75) п'ятирічному плану.
Делегації МНР(Монгольська Народна Республіка) П брали участь в роботі міжнародних Нарад комуністичних і робочих партій (Москва, 1957, 1960, 1969). МНР(Монгольська Народна Республіка) П схвалила прийняті на цих Нарадах документи.
МНР(Монгольська Народна Республіка) П будується на принципах демократичного централізму. Найвищий орган партії — з'їзд, що скликається один раз в п'ять років. У період між з'їздами роботою партії керує ЦК і його органи — Політбюро і Секретаріат. Перший секретар ЦК МНР(Монгольська Народна Республіка) П — Ю. Цеденбал. У червні 1971 в рядах партії полягало понад 58 тис. членів і кандидатів в члени партії. Друкарські органи ЦК МНР(Монгольська Народна Республіка) П — газета «Унен» і журналу «Намин амьдрал».
З'їзди Монгольської народно-революційною партії*:
1-й з'їзд — 1—3 березня 1921;
2-й з'їзд — 18 липня — 18 серпня 1923;
3-й з'їзд — 4—31 серпня 1924;
4-й з'їзд — 23 вересня — 2 жовтня 1925;
5-й з'їзд — 26 вересня — 4 жовтня 1926;
6-й з'їзд — 22 вересня — 5 жовтня 1927;
7-й з'їзд — 23 жовтня — 11 грудня 1928;
8-й з'їзд — 21 лютого — 3 квітня 1930;
9-й з'їзд — 28 вересня — 5 жовтня 1934;
10-й з'їзд — 20 березня — 5 квітня 1940;
10-й з'їзд — 20 березня — 5 квітня 1940;
11-й з'їзд — 8—23 грудня 1947;
12-й з'їзд — 19—24 листопада 1954;
13-й з'їзд — 17—22 березня 1958;
14-й з'їзд — 3—7 липня 1961;
15-й з'їзд — 7—11 червня 1966;
16-й з'їзд — 7—11 червня 1971.
* Всі з'їзди, за винятком 1-го (1921, м. Кяхта), відбулися в Улан-Баторі.
Літ.: Цеденбал Ю., Вибрані статті і мови, пер.(переведення) з монг.(монгольський), т. 1—2, М., 1962; Нариси історії Монгольської народно-революційної партії, пер, з монг.(монгольський), М., 1971; Історичний досвід братської співдружності КПРС і МНР(Монгольська Народна Республіка) П в боротьбі за соціалізм, М., 1971.
