Микола Миколайович (Молодший) [6(18) .11.1856, Петербург, — 5.1. 1929, Антіб, Франція], російський великий князь, син Миколи Миколайовича (Старшого), генерал-ад'ютант (1894), генерал від кавалерії (1901). Закінчив Миколаївське інженерне училище (1873) і Академію Генштабу (1876). Під час російсько-турецької війни 1877—78 полягав для особливих доручень при своєму батьку — головнокомандуючому, потім командував лейб-гвардії Гусарським полком. У 1895—1905 генерал-інспектор кавалерії. У 1905—14 командувач військами гвардії і Петербурзького військового округу і одночасно в 1905—08 голова Ради державної оборони. Під час 1-ої світової війни 1914—18 з 20 липня (2 серпня) 1914 по 23 серпня (5 вересня) 1915 верховний головнокомандуючий. Зміщений за наполяганням імператриці Александри Федорівни, що опасалася посилення його впливу. З серпня 1915 по 2(15) березня 1917 головнокомандуючий військами Кавказького фронту. 2(15) березня 1917 Микола II при зреченні призначив Н. Н. верховним головнокомандуючим, але йому довелося під тиском Рад і Тимчасового уряду відмовитися від цієї посади. Емігрував з Криму в березні 1919 до Італії, а потім до Франції. Серед білої еміграції вважався претендентом на російський престол.
