Микола Миколайович (Старший) [27.7(8.8) .1831, Царське Село, нині р. Пушкін, — 13(25) .4.1891, Алупка], російський великий князь, третій син імператора Миколи I, генерал-ад'ютант (1856), генерал-фельдмаршал (1878). Вчився в 1-м-коді кадетському корпусі, військову службу почав в 1851 в лейб-гвардії Кінному полку, з 1852 командував бригадою, з 1856 дивізією гвардійської кавалерії. У 1852 (фактично з 1856) — 1891 генерал-інспектор по інженерній частині. З 1855 член Державної ради. З 1859 командир гвардійського резервного кавалерійського корпусу, з 1861 командир окремого гвардійського корпусу. У 1864—80 командувач військами гвардії і Петербурзького військового округу і одночасно в 1864—91 генерал-інспектор кавалерії. Під час російсько-турецької війни 1877—78 головнокомандуючий Дунайською армією. Будучи людиною нерозумним і неврівноваженим, Н. Н. не володів здібностями воєначальника і його вплив на хід військових дій був головним чином негативним. З 1880 був важко хворий і активної ролі не грав.
