Мечиев Кязім Беккиевіч (1859, аул Шики, нині Кабардіно-балканською АССР, — 25.3.1945, поблизу р. Талди Курган Казахської РСР), балкарський радянський поет. Зачинає балкарської літератури. Народився в сім'ї кріпосного селянина. Вчився грамоті у мулли. Оволодів фарсі, арабським, тюркським мовами. Був ковалем. Писати почав в 1890. Вірші записував арабськими буквами. У дореволюційних гімнах-плачах М. звучать мотиви нещасної любові, обумовленої соціальною нерівністю («Скарга», «Нарікання дівчини» і ін.). М. закликає народ до боротьби за свободу («Правда», «Я складаю вірші і залізо кую»). Особливе місце в дореволюційній творчості займають поеми «Поранений тур» (1907) і «Бузжігит» (1910—17), в яких з найбільшою силою виражений демократичний гуманізм. М. вітав Жовтневу революцію 1917. У віршах «Беріть оружье!» (1919), «Я зрозумів: чесна дорога більшовиків» (1919) і ін. М. оспівав нову людину. На батьківщині поета (у с. Бабугент) встановлений пам'ятник М.
Соч.: Сайлама чиг'армалари, Нальчик, 1959; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші і поеми. [Предісл. До. Кулієва], Нальчик, 1962; Вогонь вогнища. [Вступ. ст. До. Кулієва], М., 1970.
