Мецо-тінто (від італ.(італійський) mezzo — середній і tinto — забарвлений, тонований), «чорна манера», вигляд гравюри на металі, що відноситься до глибокого друку. При виготовленні друкарської форми для гравюри М-коду.-т. полірована поверхня мідної пластини механічним або хімічним способом делаєтся зернистою. При друці така пластина дає рівний чорний тон. На зазерненную пластину (чисту або покриту фарбою) голкою або олівцем наноситься зображення; місця, призначені бути світлими, вигладжуються або вискоблюються, при цьому створюються поступові переходи від тіні до світла. Гравюри М-коду.-т. відрізняються завглибшки і бархатистістю тону, багатством і тонкістю світлотіньових ефектів. Спосіб М-коду.-т. використовується також для кольорового друку. Техніка винайдена німецьким майстром Л. Зігеном в середині 17 в.; була широко поширена в 18 — початку 19 вв.(століття), особливо в Англії (Дж. Р. Сміт, Ст Грін, Р. Ірлом, В. Уорд Дж. Уокер), а також у Франції (Ж. До. Леблон), Росії (І. Штенглін, І. А. Селіванов) і ін. країнах; застосовувалася в основному для відтворення картин.
