Меттерніх, Меттерніх-Віннебург (Metternich-winneburg) Клеменс Венцель Лотар (15.5.1773, Кобленц, — 11.6.1859, Відень), князь, австрійський державний діяч і дипломат. У 1801—1803 австрійський посланець в Саксонії, в 1803—05 в Пруссії, в 1806—09 посол в Парижі. У 1809—21 міністр закордонних справ і фактично глава австрійського уряду, в 1821—1848 канцлер. М. як дипломат був майстром тактики лавірування і вичікування, відрізнявся умінням вводити в оману своїх партнерів. Ставши міністром, М. прагнув зміцнити австро-французькі стосунки, розраховуючи повернути Австрії землі, втрачені нею у війнах з Наполеоном, і придбати нові території. 14 березня 1812 уклав союзний договір з наполеонівською Францією, що готувалася до походу проти Росії. Після розгрому наполеонівських військ в Росії виступив (у березні 1813) з пропозицією «мирного посередництва», прагнучи використовувати це посередництво в інтересах Габсбургськой монархії, перешкодити зміцненню позицій Росії в Європі. М. рішуче виступав проти залучення до боротьби з наполеонівською Францією народних мас, був противником об'єднання Німеччини. Після приєднання Австрії до антифранцузької коаліції (серпень 1813) М. гальмував розгортання військових дій проти Наполеона. Грав велику роль на Віденському конгресі 1814—15 . Потерпівши невдачу в спробі ізолювати Росію, в січні 1815 підписав разом з представниками Великобританії і Франції секретний договір, направлений проти Росії і Пруссії.
М. — один з головних організаторів Священного союзу . Т. н. система Меттерніха була направлена на боротьбу з революційним, ліберальним і національно-визвольним рухом у всіх країнах; М. був ініціатором політики поліцейських репресій в Австрії і державах Німеччини. Прагнучи укріпити феодально-абсолютистських буд і панування австрійської меншості в багатонаціональній монархії Габсбургськой, уряд М., що виражав інтереси феодальних землевласників і крупних фінансистів, всемірно розпалював ворожнечу між народами австрійської імперії. У 1847 М. зробив спробу організувати іноземне втручання в громадянську війну в Швейцарії на стороні, що закінчилася невдачею реакційного Зондербунда. Влада М. в Австрії була повалена Революцією 1848—49. У березні 1848 М. біг до Великобританії, потім попрямував до Бельгії (жовтень 1849). У 1851, після поразки революції, повернувся до Австрії, але активної участі в політичному житті не приймав.
Соч.: Aus Metternich''s nachgelassenen Papieren, Bd 1—8, W., 1880—84.
Літ.: Енгельс Ф., Початок кінця Австрії, К. Маркс і Ф. Енгельс Соч., 2 видавництва, т. 4; його ж, Боротьба в Угорщині, там же, т. 6; його ж, Революція і контрреволюція в Германії, там же, т. 8, с. 30—36; його ж, Роль насильства в історії, там же, т. 21, с. 432—37; Оберман До., Про роль Меттерніха в європейській дипломатії 1813 р., в збірці: Визвольна війна 1813 р. проти наполеонівського панування, М., 1965; 3ак Л. А., Монархи проти народів. Дипломатична боротьба на розвалинах наполеонівської імперії, М., 1966; Srbik Н., Metternich der Staatsmann und der Mensch, 3 Aufl., Bd 1—2, Münch., 1957; Bertier de Sauvigny G., Metternich et son temps, P., 1959; May A. J., The age of Metternich. 1814—1848, N. Y., 1965; Obermann K., Bemerkungen über die bürgerliche Metternich-forschung,«zeitschrift für Geschichtswissenschaft», 1958 №6; Schroeder P. W., Metternich studies since 1925, «Journal of Modern History», 1961, v. 33 №3.
