Метаміктниє мінерали (від греч.(грецький) metamiktós — змішаний), група мінералів, речовина яких при збереженні зовнішнього вигляду кристала переходить повністю або частково із структурно-упорядкованого кристалічного в особливий агрегатний стан, подібний до твердих колоїдів. Цей перехід супроводиться розупорядкуванням або розпадом структури, поглинанням енергії і пов'язаний з дією радіоактивного розпаду U і Th, що знаходяться в складі М. м. При нагріванні М. м. в інтервалі 400—800 °С (інколи до 1000 °С) речовина їх знову переходить у впорядкований кристалічний агрегат з властивостями первинного кристалічного мінералу. Вважають, що при метаміктном переході атоми кристалічної решітки зміщуються в результаті енергетичної дії радіоактивного розпаду з ідеального положення до втрати грат, але із збереженням «пам'яті» про неї. Нагрівання повертає атоми в їх нормальне положення в кристалічній решітці. Метаміктний розпад виявляється в мінералів, крісталлохимічеськая структура яких визначається поєднанням слабких по зв'язках катіонних і аніонних груп (Zr, Th, U, TR і ін. з Si, Nb, Ta, Ti і ін.). Метаміктноє стан спостерігався в мінералів: циркону, ториту, ортіта, гадолініта, а також в пірохлора, самарськита, евксеніта і ін. ніобо-танталатов. Зазвичай метаміктний розпад супроводиться сорбцією води і ряду ін. речовин з довкілля.
