Мерсье (Mercier) Луї Себастьен (6.6.1740, Париж, — 25.4.1814, там же), французький письменник. Народився в сім'ї торговця. Вчився в коллеже Чотирьох націй. У 1766 написав повість «Історія Ізербена, арабського поета» і опублікував трактат «Про лиха воєн». У романі «Дикун» (1767) відчутно вплив Же. Ж. Руссо . В 1770 анонімно в Амстердамі вийшов соціальний роман М. «2440-й рік», в якому виражені антифеодальні і волелюбні ідеї. Філософські погляди М. дуалістічни. Він, як і Руссо, визнає матеріальність світу, але приймає ідею бога і безсмертя душі. Багато в чому вірне трактування світогляду Руссо дана М. в книзі «Про Ж. Ж. Руссо, одному з головних письменників, що підготували революцію» (1791). Естетичні погляди М. виражені в трактаті «Про театр...» (1773); він вимагає демократизації мистецтва, ратує за героїку, емоційність. М. — драматург (п'єси «Незаможний», 1772, «Суддя», 1774, «Тачка оцетниці», 1775, історичні драми). У багатотомному вигадуванні «Картини Парижа» (1781—88, русявий.(російський) пер.(переведення) т. 1—2, 1935—36) яскраво намальована передреволюційна епоха. М. захоплено зустрів Велику французьку революцію брошурою «1789 рік», але якобінської диктатури злякався; сидів у в'язниці за близькість до жирондистів. Під час Імперії залишався республіканцем.
Соч.: Théâtre complet, v. 1—4, nouv. ed., Amst. — Leiden, 1778—84; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Незаможні. Тачка оцетниці, в збірці: Французький театр епохи Освіти, т. 2, М., 1957.
Літ.: Історія французької літератури, т. 1, М-код.—Л., 1946, с. 785—88; Історія західноєвропейського театру, під загальною ред. С. С. Мокульського, т. 2, М., 1957; Льовбарг Л. А., Л.С. Мерсье, Л.—М., 1960; Beclard L., Sébastien Mercier, P., 1903; Majewski H. F., The preromantic imagination of L.-S. Mercier, N. Y., 1971.
