Мерзляків Олексій Федорович [17(28) .3.1778, р. Далматово, нині Курганною обл., — 26.7(7.8) .1830, Москва], російський поет, літературний критик. Народився в купецькій сім'ї. Закінчивши Московський викладав в нім (1802—30) красномовство і поезію (серед його слухачів і учнів були М. Ю. Лермонтов, А. І. Полежаєв, Ф. І. Тютчев). Поезія М., що поєднувала громадянськість і інтерес до народної творчості, зробила вплив на російську політичну лірику переддекабристської пори. Користувалися популярністю створені М. в 1805—10 «народних пісень» («Серед долини ровния...», «Не ліпочка кучерява...» і ін.). Як критик і теоретик літератури М. був близький до класицизму, але виступав проти його авторитетів (А. П. Сумарокова, Ст А. Озерова), чим сприяв розвитку літературних смаків молоді.
Соч.: Коротке зображення теорії витонченої словесності, ч. 1—2, М., 1822; Наслідування і переведення з грецьких і латинських поетів, ч. 1—2, М., 1825—26; Пісні і романси, М., 1830; Вірші. [Вступ. ст. Ю. М. Лотмана], Л., 1958.
Літ.: Розанців І. Н., Мерзляків, в його кн.: Російська лірика, М., 1914; Мордовченко Н. І., А. Ф. Мерзляків, в його кн.: Російська критика першої чверті XIX ст, М. — Л., 1959.
