Меніск (від греч.(грецький) menískos — півмісяць), викривлена вільна поверхня рідини в місці її зіткнення з поверхнею твердого тіла. М. утворюється в стінок судин, в каналах-порах губчастих тіл, просочених рідиною, і т.д. У тонкій (капілярною) трубці М. має сферичну форму, в досить вузькому зазорі між плоскими пластинами — циліндрову. Кривизну М. визначає співвідношення сил міжмолекулярної взаємодії на кордоні трьох фаз: твердого тіла, рідини і газу (пара). Рідина, що змочує дану поверхню (див. Змочування ) , утворює увігнутий М., незмочувальна — опуклий ( мал. ). У першому випадку взаємне тяжіння молекул рідини (когезія ) слабкіше за їх тяжіння молекулами поверхні твердого тіла (адгезії ) . В другому, навпаки, сили когезії переважають над силами адгезії. Тиск пари над увігнутим М. нижчий, а над опуклим вище, ніж над плоскою поверхнею рідини. Цим пояснюються, наприклад, явище капілярній конденсації, капілярне всмоктування рідини в пористих і волокнисті матеріали, піднімання або опускання рідини по тонких трубках.
