Мелісс Самосський
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Мелісс Самосський

Мелісс (Mélissos) філософ Самосський (близько 410 — близько 360 до н.е.(наша ера)), старогрецький, учень Парменіда, останній з представників елейськой школи, що розвинув її метафізичні і ідеалістичні тенденції. Видний державний і військовий діяч (командувач флотом самосцев і політичний противник Перікла), що написав вигадування, що не дійшло до нас, «Про природу, або Про сущий». М. критикував і піфагорійця, і Геракліта, і Емпедокла, і атомістов з точки зору елейського розуміння буття як єдиного, нерухомого, нерозчленованого, безтілесного, доразумного, безконечного і самотождественного. Новим моментом для елейськой філософії є тут те, що нескінченність розуміється не лише тимчасовим чином, але і просторово.

 

  Фрагменти в книзі: Diels Н., Die Fragmente der Vorsokratiker, hrsg. von W. Kranz, 9 Aufl., Bd 1, B., 1960; Маковельський А. О., Досократіки, ч. 2, Каз., 1915, гл.(глав) 20.

 

  Літ.: Мандес М. І., Елеати, Одеса, 1911, с. 245—310; Untersteiner M., Senofane e Mellissonel «De Melisso Xenophane Gorgia», «Antiquitas», 1953, р. 3—65.

  А. Ф. Лосев.