Мей Лев Олександрович [13(25) .2.1822, Москва, — 16(28) .5.1862, Петербург], російський поет. Син збіднілого дворянина. У 1841 закінчив Царськосельський ліцей. Рання творчість М. декларувала ідеал мистецтва, вільного від суспільної злободенності, але поступово поет наблизився до соціальних тем. Для ряду ліричних віршів М. характерна тема приреченості творчої праці на невлаштованому світі. У кращих віршах М., багато з яких покладені на музику, — велика щирість відчуття, уміння передати складні рухи душі. Важливе джерело творчості М. — фольклор і історія. Його билини, оповіді і пісні не позбавлені, проте, біс зовнішньої стилізації. Значну роль в розвитку російської драматургії зіграли драми М. у віршах «Царська наречена» (1849) і «Пськовітянка» (1849—1859), вірно передавальні колорит минулого і психологію історичних осіб. Опери на сюжети обох драм (музика Н. А. Рімського-корсакова) міцно стримуються в репертуарі сучасного театру. Робота М-коду.-переводчика (Р. Гейнеа, П. Же. Беранже, Дж. Байрон, А. Міцкевич, Анакреонт, Т. Г. Шевченко і ін.) викликала схвалення Н. Г. Чернишевського і Н. А. Добролюбова.
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), 4 видавництва, т. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1911; Ізбр. проїзв.(твір) [Вступ. ст. Р. М. Фрідлендера], М. — Л., 1962; Ізбр. проїзв.(твір) [Вступ. ст. До. До. Бухмейер], Л., 1972.
Літ.: Добролюбов Н. А., Вірші Л. Мея, Собр. соч.(вигадування), т. 2, М. — Л., 1962; Рейсер С. А., Мей, в кн.: Історія російської літератури, т. 8, ч. 2, М. — Л., 1956.
