Мейнінгенський театр
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Мейнінгенський театр

Мейнінгенський театр , німецький театр.(театральний) Існував з кінця 18 ст в Мейнінгене, столиці Саксен-Мейнінгенського герцогства. Здобув світову популярність в 60—90-х рр. 19 ст Період найбільшого підйому творчого життя театру пов'язаний з діяльністю герцога Георга II і режисера Л. Кронека, останньому головним чином М. т. і зобов'язаний своєю славою. У 1874—90 театр гастролював у Великобританії, Бельгії, Нідерландах, Австро-Угорщині, Польщі скандінавських країнах, Єгипті, в Росії (1885, 1890). Основу його репертуару складала по перевазі класична драматургія — «Орлеанська діва», «Марія Стюарт», «Табір Валленштейна» Шиллера; «Юлій Цезарь», «Гамлет», «Макбет», «Венеціанський купець» Шекспіра. Ставилися також п'єси Р. Клейста, Р. Е. Лессинга, Ф. Грільпарцера, Мольера, Дж. Байрона, Р. Ібсена. М. т. розвивав традиції т.з. «живописної режисури» Ф. Дінгельштедта і Е. Деврієнта. Його керівники додавали первинне значення постановочній для видовища культурі спектаклю, добиваючись історичної, етнографічної і побутової достовірності. Заслугою театру було затвердження принципу акторського ансамблю, підпорядкування всіх компонентів єдиному задуму, виразна розробка масових сцен. К. С. Станіславський говорив про велике позитивне значення творчого досвіду М. т., високо цінував властиві йому «... режисерські прийоми виявлення духовної суті твору» (Збори соч.(вигадування), т. 1, 1954, с. 132), проте вказував, що керівники театру «... не відновили старих, чисто акторських прийомів гри» (там же, с. 130), хоча в їх спектаклях і брали участь талановиті актори (Л. Барнай, Л. Теллер, О. Лоренц і ін.).

загрузка...

 

  Літ.: Станіславський До. С., Собр. соч.(вигадування) т. 1, М., 1954, с. 129—32; Ростоцкий Би. І., Мейнінгенци, в кн.: Історія західноєвропейського театру, т. 5, М., 1970; Winds A., Geschichte der Regie, B. — Lpz., 1925; Grube M., Geschichte der Meininger, Stuttg. — B., 1926.

  Би. І. Ростоцкий.