Медичні енциклопедії , науково-довідкові видання, призначені для медичних працівників або для підвищення медичних знань населення; містять систематизовані медичні знання, а також відомості, що стосуються пограничних дисциплін (біологія, географія і ін.).
Попередниками М. е. були так звані зведення медичних знань. Прадавніми з них вважають зведення Древньої Індії і Китаю («Аюрведа», 2-і тисячоліття до н.е.(наша ера); «Нейцзін», 3 вік до н.е.(наша ера)). Першими китайськими М. е. вважають «Вай-тай-бі-яо» (40 томів, 752) і «Шень-цзи-цзунь-лу» (200 томів, 1111). У Європі першої М. е. є «Синопсис» Орібасия (70 томів, 4 вік н.е.(наша ера), Візантія). Мабуть, Орібасий був першим європейським енциклопедистом, що враховує адресу видання. Так, основне видання «Синопсису» було призначене для лікарок всіх спеціальностей, скорочені варіанти — 30 томів — для осіб, що практикують в місцевостях, віддалених від культурних центрів, 10 томів — свого роду популярна М. е. Широке поширення в Європі мав «Colliget» Аверроеса (Ібн Рушда, 7 томів, близько 1180). Першою оригінальною М. е. у Західній Європі слід рахувати енциклопедію Ж. Ж. Манже (30 томів, 1732). У 19 столітті М. е. почали видаватися у Франції, Іспанії, Великобританії і Германії. У дореволюційній Росії видавалися виключно перевідні М. е. Зроблена А. П. Леєм і іншими спроба створення оригінальною М. е. — «Енциклопедичного медичного лексикону» (1842—45) закінчилася невдачею — видання було припинене на слові «ністагм». Після Жовтневої революції 1917 були створені умови для успішного розвитку М. е. У 1927—30 під редакцією В. П. Осипова була випущена «Мала енциклопедія практичної медицини» (т. 1—6), в 1928—36 під керівництвом Н. А. Семашко вперше в СРСР вийшла «Велика медична енциклопедія» (т. 1—35) (БМЕ). Вона містила 8396 статей, що включають близько 80 тисяч термінів. Це була перша медична енциклопедія, в якій медичні проблеми були викладені з позицій діалектичного матеріалізму і профілактичного напряму в медицині. У 1946—50 вийшов в світ «Енциклопедичний словник військової медицини», в 1953 — «Енциклопедичний медичний довідник для військових фельдшерів». Ці видання з'явилися значною подією в історії радянської військово-медичної науки; у них знайшов віддзеркалення досвід радянської медицини, накопичений в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45. 2-е видання БМЕ (1956—64) випущене в 36 томах накладом 100 тисяч екземплярів. У 9208 статтях енциклопедії був відбитий прогрес теоретичної і практичної медицини, що стався після випуску 1-го видання БМЕ. Для постійного оновлення і поповнення відомостей і віддзеркалення всіх прошедших в медичній науці змін з 1968 випускаються однотомні «Щорічники БМЕ». У 1965—70 видана 12-млосна «Мала медична енциклопедія» накладом 125 тисяч екземплярів. Ця енциклопедія розрахована на практичних лікарок і призначена для допомоги ним в повсякденній лікувальній і профілактичній роботі. Теоретичні відомості в ній викладені лише в об'ємі, що забезпечує правильне розуміння спостережуваних явищ. Якнайповніше дані необхідні відомості по діагностиці, лікуванню і запобіганню хворобам, невідкладній і швидкій допомозі, організації охорони здоров'я, описані лікарські засоби, курорти і так далі В 12-ій том включений спеціальний розділ, що містить різні таблиці, у тому числі диференціально-діагностичні, по невідкладній допомозі при різних захворюваннях, таблиці протиепідемічних заходів та інші.
В 1972—74 випущена 3-млосна «Коротка медична енциклопедія» (наклад 115 тисяч екземплярів) розрахована переважно на середній медичний персонал. Довідки і вказівки практичного характеру дани тут в об'ємі, що забезпечує правильне виконання всіх тих профілактичних, діагностичних, лікувальних і інших заходів, які передбачені для цієї групи медичних працівників. Особливо детально викладені питання долікарської допомоги пострадавшим при нещасних випадках і стихійних лихах, відомості по методиці і техніці гігієнічних і протиепідемічних заходів, що проводяться в побуті і на виробництві в порядку суспільної профілактики, і так далі
Періодично в цілях підвищення санітарної культури населення здійснюються випуски однотомної «Популярної медичної енциклопедії». До 1974 вийшло 7 видань загальним накладом близько 1,5 млн. екземплярів. Підготовку і видання М. е. у СРСР здійснюють спеціалізована Головна редакція БМЕ при АМН СССР(Академія медичних наук СРСР) і видавництві «Радянська енциклопедія».
Для більшості сучасних зарубіжних М. е. характерна чисто практична спрямованість. Теоретичні відомості зазвичай представлені в об'ємі, необхідному для орієнтації в практичних питаннях даної теми, зведення профілактичного і медико-соціального характеру, як правило, в них відсутні. Такі постійно оновлювана за принципом «мобільних листів» «Cyclopedia of medicine, surgery, specialities» (v. 1—15, Phil., 1955); «British encyclopedia of medical practice» (v. 1—12, L., 1955—58), що оновлюється виданням щорічників «Medical progress» і доповнень «Cumulative supplements», і «The encyclopedia of General practice» (v. 1—6, L., 1963—65); «Pratique médico-chirurgicale» (v. 1—10, P., 1953); «Enciclopedia medica italiana» (v. 1—9, Firenze, 1950—57) та інші. У «Medicinska Encikiopedija» (т. 1—10, Zagreb, 1957—65) і «Encykiopedie praktického lékaře» (Praha 1939—57) — видано 11 випусків у вигляді отд.(окремий) зошитів — зроблена спроба одночасно з клінічним представити значний об'єм теоретичного і медико-соціального матеріалу. Проте в них найбільша увага приділяється історії, традиціям і досягненням національної медичної науки. Якнайповнішою за об'ємом описуваних відомостей є французька «Encyciopedie médico-chirurgicale», видавана безперервно з 1932, але що представляє по суті комплекс керівництва по різних розділах теоретичної і практичної медицини.
Починаючи з 50-х років за кордоном з'явилася тенденція до випуску спеціалізованих М. е. [наприклад, енциклопедія по біохімії «The Encyclopedia of Biochemistry» (N. Y., 1967), енциклопедія по ендокринології «Encyclopedia of endocrinology» (v. 1—4, Montreal, 1943) та інші].
