Махдістов повстання в Судані, повстання в 1881—98 проти турецько-єгипетських властей і англійських колонізаторів. Очолив повстання Махді Суданський. На початку повстання (1881) повстанці зайняли ряд міст в Кордофане, в лютому 1883 ліг Ель-Обейд — адміністративний центр провінції Кордофан. У листопаді 1883 на підступах до Ель-Обейду махдісти розгромили 10-тисячний загін англійського генерала Хикса. У січні 1885 штурмом був узятий Хартум — адміністративний центр країни, при цьому був убитий англійський губернатор Судану Ч. Дж. Гордон . Багато офіцерів і солдати-араби англо-єгипетських військ перейшли на сторону махдістов. На півдні Судану повстали племена нілотов і допомогли махдістам вигнати іноземні війська. В ході повстання виникла незалежна феодально-теократична держава що включало територію сучасної Республіки Судан (за винятком Суакина, що стримувався англійцями). Після смерті Махді державу очолив його наступник — халіф Абдаллах Ібн Аль-Саїд Мухаммед (ат-Таюши). Найближчими помічниками Абдаллаха були 4 халіфи, якими підкорялися гл.(глав) еміри — правителі провінцій. Основними джерелами доходів держави служили податки і побори з населення, прибуток від державних монополій (продаж рабів, експорт слонової кісті і т. д.), військовий видобуток. Халіф, еміри, феодально-племінна верхівка, окрім офіційних вступів з казначейства, отримували значний дохід від земельних володінь. Розвивалися торгівля, ремесла, дорожнє і шкільне будівництво; по всій країні діяло єдине законодавство. Але посилення експлуатації землеробів і скотарів, загострення соціальних протиріч і міжплемінний ворожнечі ослабили суданську державу. Для розгрому махдістського держави Великобританія організувала блокаду морського побережжя Судану, спровокувала в 1885 році війну Ефіопії проти махдістов, що виснажувала обидві держави, використовувала матеріальні і людські ресурси підлеглого їй Єгипту і новітня європейська зброя. Військові дії англо-єгипетських військ проти махдістов поновилися в 1896. У Омдурманськом битві 2 вересня 1898 армія махдістов на чолі з халіфом Абдаллахом була розбита. В результаті Судан був перетворений на англійську колонію. Проте партизанська боротьба народних мас Судану, очолена Абдаллахом, продовжувалася аж до листопада 1899.
Літ.: Смирнов С. Р., Повстання махдістов в Судані (1881—1899), М. — Л., 1950; його ж, Історія Судану (1821—1956), М., 1968; Holt P. M., The Mahdist state in the Sudan, 2 ed., Oxf., 1970.
