Махар (Machar) Йосеф Сватоплук (29.2.1864, Колін, — 17.3.1942, Прага), чеський поет. Народився в сім'ї майстрового мукомела. Вчився в празьких гімназіях (1878—86). У 1889—1919 служив чиновником у Відні. У 1919—24 генеральний інспектор чехословацької армії. Творчість М. на переломі століть виразила розчарованість індивідуалістично налагодженої інтелігенції в чеській і європейській дійсності; у чеському мистецтві тієї пори, ускладненому впливом символізму, М. представляв реалістичну лінію розвитку, сприяючи зближенню поезії з життям. З іронією і сарказмом поет викривав феодально-монархічну державу, критикував святенницьку буржуазну мораль: збірки «Confiteor 1—3» (1887—92), «Тут би трояндам квітнути» (1894), роман у віршах «Магдалена» (1894), збірки політичної лірики «Tristium Vindobona 1—20» (1893), «голгофа» (1901), «Сатирикон» (1904), «На злість дня» та інші. У пошуках ідеалу М. звертався до античності, розглядаючи епоху християнства як період занепаду людської культури (поетичні цикли «Совість століть», ч. 1—9, 1906—26, і ін.). Автор спогадів «Сповідь літератора» (1902), антіклеріканськие публіцистичні вигадування («Рим», 1907; «Античність і християнство», 1919, та інші). У роки буржуазної республіки М. багато в чому відійшов в своїй творчості від прогресивних традицій літератури.
