Махарадзе Пилип Ієсєєвіч [9(21) .3.1868, сіло Шемокмеді, нині Махарадзевського району Грузинської РСР, — 10.12.1941, Тбілісі], радянський державний діяч, літератор. Член Комуністичної партії з 1903. Народився в сім'ї священика. Вчився в Тбіліській духовній семінарії, потім у Варшавському ветеринарному інституті, де прилучився до соціал-демократичного руху; у 1893 арештований і висланий на батьківщину. У 1903 член Кавказького союзного комітету РСДРП. Учасник Революції 1905—07. У 1915 член Кавказького бюро РСДРП. У 1917 — один з організаторів Тбіліської ради; делегат 7-ої (Квітневою) Всеросійської конференції РСДРП(б); у жовтні член Кавказького краєвого комітету РСДРП(б). З 1918 на підпільній роботі в Грузії. У 1921 голова Ревкома Грузії. З 1922 голова ЦВК(Центральний виконавський комітет) Грузинської РСР, потім голова Держплану ЗСФСР, голова СНК(Рада Народних Комісарів) Грузинською РСР, голова ЦВК(Центральний виконавський комітет) ЗСФСР. З 1938 голова Президії Верховної Ради Грузинської РСР і заступник голови Президії Верховної Ради СРСР. Делегат 12, 13, 15—18-го з'їздів партії; на 15-м-коді з'їзді обирався членом ЦКК(Центральна контрольна комісія). Делегат 2-го конгресу Комінтерну (1920). Автор робіт по історії революційного руху, монографій про А.С. Пушкіні, М. Горькому, Е. Ніношвілі. Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора ЗСФСР.
Соч.: Більшовики Тіфліса в період Жовтня, в книзі: Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції. Збірка спогадів, М., 1958.
Літ.: Махарадзе Н. Би., Ф. Махарадзе, Тб., 1960; Махарадзе Т., Ф. Махарадзе, в збірці: Грузії сини, М., 1961.
