Маурер Георг Людвіг фон
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Маурер Георг Людвіг фон

Маурер (Maurer) Георг Людвіг фон (2.11.1790, Ерпольцхейм, поблизу Дюркхейма, — 9.5.1872, Мюнхен), німецький історик, творець маркової, або громадській теорії . Професор права в Мюнхенському університеті (з 1826). Займав вищі пости в судовому відомстві в Баварії. У 1832—34 — один з регентів при грецькому королеві Оттоне Баварському. У лютому — листопаді 1847 був фактично главою баварського уряду (займаючи пости міністра закордонних справ і юстиції). Член баварської Державної ради. Політичні симпатії М. були на стороні конституційної монархії, яка повинна була грунтуватися, на думку М., на відвічних для германців громадських принципах.

  Згідно концепції М., вихідним пунктом історії німецького народу був соціальний порядок, при якому панували колективна власність на землю і спільна її обробка, була відсутня держава, а функції управління суспільними справами здійснювалися організаціями Маркова (общиннимі), заснованими на рівності і рівноправ'ї всіх вільних людей. З часу краху Римської імперії і пересування німецьких племен здійснювався перехід до постійної обробки окремими сім'ями виділених в їх користування ділянок громадської землі, що поступово перетворювалися на власність цих сімей. При цьому марковиє організації зберігали верховну власність над всією землею. В процесі соціальної диференціації вільних общинників розвивалася вотчина, що поступово поглинала наділи простих вільних людей, що втрачали і особисту свободу. Відзначаючи активне сприяння зростанню вотчини з боку королівської влади, М. в той же час убачав в ній природного союзника вільних общин. Лише з часу руйнування цього союзу вотчина остаточно підпорядкувала общину-марку, а німецькі королі втратили свою соціальну опору.

  Основоположники марксизму вказували на велике наукове значення доказу М. положення про панування у германців на зорі історичного розвитку громадської організації і колективної власності на землю. Вони відзначали і слабкі сторони його методу: змішення історичних свідоцтв різних епох, недооцінку ролі насильства в історії і ін.

 

  Соч.: Geschichte der Markenverfassung in Deutschland, Eriangen, 1856; Geschichte der Fronhöfe, der Bauernhöfe und der Hofverfassung in Deutschland, Bd 1—4, Eriangen, 1862—63; у російському переведенні — Введення в історію громадського, подвірного, сільського і міського пристрою і суспільної влади, М., 1880.

 

  Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Вигадування, 2 видавництва, т. 19, с. 320—45, 403, 417; т. 21 с. 96, 140; т. 32, с. 36—38, 41, 43; т. 35, с. 105—107, 308, 349, 379; Данілов А. І., Проблеми аграрної історії раннього середньовіччя в німецькій історіографії кінця XIX — початки XX ст [М., 1958].

  А. І. Данілов.