Марійська мова , черемісський мова, мова марійців, що живуть в Марійській АССР, Башкирської АССР, Удмуртською АССР, Татарською АССР і деяких інших районах. Число тих, що говорять на М. я. понад 546 тисяч чіл. (1970, перепис). Відноситься до угро-фінської сім'ї мов. Має 4 прислівники: лугове, східне, гірське і північно-західне (південний захід області Кировськой); з 8 століття випробовував тюркське, а потім і російський вплив. Серед приголосних М. я. зустрічаються палатальні, дзвінкі фрикативні; багатий вокалізм — від 8 до 12 голосних (по діалектах). Граматичні стосунки виражаються в основному агглютінатівнимі суфіксами. Писемність заснована на російській графіці (з додаванням ö, ÿ,, ä, ). Перші друкарські книги на М. я. — переведення «Катехізису» (1803) і «Євангелія» (1821). Літературна мова сформувалася на початку 20 століття. Велику роль зіграли в цьому «Марійські календарі» (1907—13), в яких друкувалися твори перших марійських письменників (С. Р. Чавайн, М. С. Герасимов-Мікай, Н. С. Мухин та інші). Існують два різновиди письмового М. я.: лугово-східний і гірничомарійський. На них після Жовтневої революції 1917 виходять книги, періодичний друк.
Літ.: Сучасна марійська мова, ч. 1 — Фонетика, ч. 2 — Морфологія, Йошкар-ола, 1960—61; Марійсько-російський словника, М., 1956; Beke Ö., Cseremisz nyelvtan, Bdpst, 1911.
