Марьяненко (справжнє прізвище — Петлішенко) Іван Олександрович [28.5(9.6) .1878, сіло Марьяновка, нині Кіровоградської області, — 4.11.1962, Харків], український радянський актор, народний артист СРСР (1944). У 1895 почав сценічну діяльність в трупі під керівництвом актора і драматурга М. Л. Кропівніцкого. З 1899 працював в трупах О. З. Суслова, Н. До. Садовського, в Київському державному драматичному театрі і ін. У 1923—58 (окрім 1925) актор Харківського драматичного театру імені Т. Г. Шевченко (колишній театр «Березіль»). Серед кращих ролей: Гонту («Гайдамаки» по Шевченку), Омелько («Мартин Боруля» Карпенко-Карого), Прохір («Васса Железнова» Горького), Богдан Хмельницький («Богдан Хмельницький» Корнейчука), Ярослав Мудрий («Ярослав Мудрий» Коцюби; Державна премія СРСР, 1947), Гармаш («Навіки разом» Дмітерко), Суниця («Ревізор» Гоголя). Продовжувач реалістичних традицій мистецтва М. Л. Кропівніцкого, Н. До. Садовського, М. До. Заньковецкой. З 1917 вів педагогічну роботу (з 1946 професор). Нагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Минуле українського театру, До., 1953; Сцена, акторі, ролi, Київ, 1964.
Літ.: Тернюк П., І. А. Марьяненко — народний артист СРСР, До., 1960; його ж, Iван Марьяненко, Київ, 1968.
