Мартен дю Гар (Martin du Gard) Пиці (23.3.1881, Нейі-сюр-сіна, департамент О-де-сіна, —23.8.1958, Беллем, департамент Орн), французький письменник. Походив з сім'ї суддівських чиновників. Здобув освіту в Еколь де Шарт — вищому архівно-історичному учбовому закладі. З самого початку письменника залучала проблема становлення людської особи, формування характеру. Пафос романа «Жан Баруа» (1913, російське переведення 1958) — в твердженні ідеалів демократії і філософії матеріалізму. Розпад людських відносин під впливом золота малюється в повести «Стара Франція» (1933, російське переведення 1934).
Головний твір — багатотомний роман «Сім'я Тібо» (Нобелівська премія, 1937; російське переведення 1936, 1959, 1972), початий в жанрі родинної хроніки («Сірий зошит», 1922; «Виправна колонія», 1922; «Сонячна пора», 1923; «День лікарки», 1928; «Сестричка», 1928; «Смерть батька» 1929), яка переростає в політичний роман, в широку картину французької дійсності почала 20 століть. «Сім'я Тібо» завершувалася в 30-і роки («Літо 1914 роки», 1936; «Епілог», 1940), в обстановці руху Народного фронту. Під пером М. дю Р. розповідь про розпад буржуазної сім'ї переростає в історію занепаду цілого класу. Життєва дорога глави сімейства Оскара Тібо, що прийшов до повного «очерственію», — характерний приклад того, як суспільство калічить людину. Різним формам егоїзму, індивідуалізму письменник протиставляє ідеал гармонійної діяльної людини. Антуан Тібо, талановита дитяча лікарка, в кінці 1-ої світової війни 1914—1918 перед смертю знаходить в собі сили засудити вибрану ним дорогу компромісів. Молодший з братів Жак від протесту проти родинного деспотизму приходить до революційної діяльності і трагічно гине, намагаючись поодинці перегородити дорогу імперіалістичній війні. В особі Жака Тібо автор створив образ бунтаря і подвижника, промовця проти буржуазного суспільства. У «Літі 1914 роки» дається строго документований опис підготовки 1-ої світової війни імперіалістичними державами, показаний крах 2-го Інтернаціоналу.
Як романіст М. дю Р. прагне до максимальної об'єктивності, його герої розкриваються у дії і діалозі. Його творам властиві характерні межі французької класичної літератури: широта соціальної панорами, етичний пафос ясність думки і чіткість її вираження. У створенні крупних людських характерів, в прагненні спіткати «діалектику душі» французький письменник спирався на досвід свого улюбленого автора — Л. Н. Толстого. Творчість М. дю Р. знаменує істотні зрушення в розвитку французького критичного реалізму. У роки 2-ої світової війни 1939—45 письменник займав антифашистську патріотичну позицію. У «Автобіографічних і літературних спогадах» (1955) він захищає реалістичні погляди на мистецтво.
Соч.: Ceuvres completes, v. 1—2, P., 1955; Les Thibault, Moscou, 1960; R. Martin du Card et J.-R. Bloch. Correspondance (1909—1946), «Europe», 1963, 1964, 1965 № 413—419/420; A. Gide et R. Martin du Card. Correspondance, v. 1—2, P., 1968; Copeau J. et Martin du Gard R. Correspondance, v. 1—2, P., 1972; у російському переведенні — Спогади, «Іноземна література», 1956 № 12.
Літ.: Мотильова Т., Іноземна література і сучасність, М., 1961; Історія французької літератури, т. 4, М., 1963; Наркирьер Ф., Пиці Мартен дю Гар, М., 1963; Пиці Мартен дю Гар. Біобібліографічний покажчик. [Укладач А. Ст Паєвськая, М.], 1958; Lalou R., R. Martin du Gard, P., 1937; Borgal С., R. Martin du Gard, P., 1957; Boak D., R. Martin du Gard, Oxf., 1963; Robidoux R., R. Martin du Gard et la religion, P. [1964]; Schalk D. L., R. Martin du Gard. The novelist and history, lthaca (N. Y.), 1967.
