Марлант (Maerlant) Якоб ван (до 1235, Дамме, поблизу Брюгге, — близько 1300, там же), нідерландський поет. Служив дзвонарем в селі Марлант, міським секретарем в Дамме. Літературну діяльність почав з вільної обробки рицарських романів; пізніше протиставляв куртуазній героїці тверезо-практичний погляд на життя. М. популяризував на народній мові природничонаукові і історичні знання: «Квіти природи» (близько 1262—66), «Історичне зеркало» (близько 1283—88, нескінчено). Писав моралістичні і дидактичні поеми, епічні і ліричні вірші. Малюючи вдачі і звичаї середньовічного суспільства, М. викривав моральне падіння вищого духівництва і феодалів, обрушувався на приватну власність як причину соціальної несправедливості. Світогляд М. виражався у формі релігійної єресі. Його творчість зіграла значну роль у формуванні нідерландської літературної мови середньовіччя.
Соч.: Stiophische gedichten, 3 uitg Leiden, 1918.
Літ.: Arents A., J. van Maerlant. Proeve van bibliografie, ‘s-gravenhage [1946]; Mierlo J. van, J. van Maerlant., Turnhout, 1946.
