Манн (Mann) Генріх (27.3.1871, Любек, — 12. 3. 1950, Санта-Моніка, Каліфорнія), німецький письменник і громадський діяч. Брат Т. Манна . Народився в старовинній бюргерській сім'ї, вчився в Берлінському університеті. При республіці Веймарськой був членом (з 1926), потім головою відділення літератури прусської Академії мистецтв. У 1933—40 в еміграції у Франції. З 1936 голова Комітету німецького Народного фронту, створеного в Парижі. З 1940 жив в США (Лос-Анджелес). Ранні твори М. несуть на собі сліди суперечних впливів класичних традицій німецькою, французькою літератур, модерністського перебігу кінця століття. Проблема мистецтва, художника розглядається М. крізь призму соціальних контрастів і протиріч сучасного суспільства. У романі «Земля обітована» (1900) збірний образ буржуазного світу дан в тонах сатиричного гротеску. Індивідуалістичні, декадентські захоплення М. позначилися в трилогії «Богині» (1903). У подальших романах М. реалістичний початок зміцнюється. Роман «Вчитель Гнус» (1905) — викриття прусської муштри, що пронизала систему виховання молоді і весь правопорядок вільгельмовськой Німеччини. Роман «Маленьке місто» (1909) у дусі веселої іронії і трагікомічної буфонади змальовує демократичну громадськість італійського містечка. З початку 10-х років 20 століть розгортається публіцистична і літературно-критична діяльність М. (статті «Дух і дія», «Вольтер і Гете», обидві — 1910; памфлет «Рейхстаг», 1911; нарис «Золя», 1915). За місяць до початку 1-ої світової війни 1914—18 М. закінчив одне з найзначніших своїх творів — роман «Вірнопідданий» (1914, російський переклад з рукопису 1915; перше видання в Германії 1918). У нім дано глибоко реалістичне і одночасно символічно-гротескове зображення вдач кайзерської імперії. Герою Дідеріх Геслінг — буржуазний ділок, оскаженілий шовініст — багатьма межами передбачає типа гітлерівця. «Вірнопідданим» відкривається трилогія «Імперія», продовжена в романах «Бідні» (1917) і «Голова» (1925), в якій підводиться підсумок цілому історичному періоду в житті різних шарів німецького суспільства напередодні війни. Ці і інші романи М., створені до початку 30-х років, по реалістичній ясності і глибині поступаються «Вірнопідданому», проте всі вони відмічені різкою критикою хижацької суті капіталізму. У цьому ж руслі розвивається публіцистика М. 20 — початки 30-х років. Розчарування М. в здатності буржуазної республіки змінити суспільне життя у дусі справжньої демократії поступово приводить його до розуміння історичної ролі соціалізму. У практиці спільної антифашистської боротьби М. в еміграції зближується з діячами КПГ, затверджується на позиціях войовничого гуманізму, по-новому усвідомлює історичну роль пролетаріату (стаття «Дорога німецьких робітників»); проти гітлеризму направлені збірки статей М. «Ненависть» (1933), «Настане день» (1936), «Мужність» (1939). Створена в ці роки дилогія про Генріха IV — «Юність Генріха IV» (1935) і «Зрілість Генріха IV» (1938) — вершина пізньої художньої творчості М. Історічеський фон дилогії — французьке Відродження; герой Генріх IV, «гуманіст на коні, з мечем в руці», розкривається як носій історичного прогресу. У романі багато прямих паралелей з сучасністю. Останні книги М. і романи «Лідіце» (1943), «Дихання» (1949),«Прієм в світлі» (опублікований 1956), «Сумна історія Фрідріха Великого» (фрагменти опубліковані в ГДР(Німецька Демократична Республіка) в 1958—1960) відмічені великою гостротою соціального критицизму і в той же час різкою ускладненістю літературної манери. Підсумок публіцистики М. — книга «Огляд століття» (1946), що поєднує в собі жанри мемуарної літератури, політичної хроніки, автобіографії. У книзі, що дає критичну оцінку епохи, домінує думка про вирішальну дію СРСР на світові події. У післявоєнні роки М. підтримував тісні зв'язки з ГДР(Німецька Демократична Республіка), був вибраний першим президентом Німецької академії мистецтв в Берліні. Переїзду М. в ГДР(Німецька Демократична Республіка) перешкодила його смерть. Національна премія ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1949).
Соч.: Gesammelte Werke, Bd 1—4, 6, 7, 10—12, 14—15, B. — Weimar, 1965—72; Empfang bei der Welt, Ст — Weimar, 1967; Der Atem, Ст — Weimar, 1970; Verteidigung der Kultur..., B. — Weimar, 1971; у російському переведенні — Повне зібрання творів, т. 1—9, М., 1909—12; Вигадування [Вступна стаття І. Мірімського], т. 1—8, М., 1957—58.
Літ.: Фріче Ст, Сатира на німецький мілітаризм, в книзі: Німецький імперіалізм в літературі, М., 1916; Анісимов І., Генріх Манн, в його книзі: Майстри культури, 2 видавництва, М., 1971; Серебров Н. Н., Генріх Манн. Нарис творчої дороги, М., 1964; Знаменськая Р., Генріх Манн, М., 1971; Pieck W., Ein unermüdlicher Kämpfer für den Fortschritt, «Neues Deutschland», B., 1950, 15 März, № 63; Abusch A., Über Heinrich Mann, в його книзі: Literatur im Zeitalter des Sozialismus, B. — Weimar, 1967; Heinrich Mann 1871—1950, Werk und Leben in Dokumenten und Bildern, B. — Weimar 1971; Herden W., Geistund Macht. Heinrich Manns Weg an die Seite der Arbeiterklasse, Ст Weimar, 1971; Zenker E., Heinrich Mann — Bibliographie. Werke, B. — Weimar, 1967.
