Манжура Іван Іванович (справжнє ім'я; псевдонім Іван Калічка) [20.10 (1.11) .1851, Харків, — 3(15) .5.1893, Екатерінослав, нині Дніпропетровськ], український поет, фольклорист, етнограф. Народився в сім'ї дрібного чиновника. У 1870—1871 вчився в Харківському ветеринарному училищі, але був виключений за приналежність «до особливого політичного кружка». У пошуках заробітку поневірявся по Україні; у цих умовах почався його фольклоризм, етнографічна і поетична діяльність. У 1876 добровільно брав участь в боротьбі сербів проти тих, що турецьких пригноблюють, був поранений. У 1884 оселився в Екатерінославе, співробітничав в газеті «Екатерінославський листок» і журналі «Степ». У 1889 опублікував збірку віршів «Степові думи і наспіви», а в 1890 книгу «Казки, прислів'я і тому подібне, записані в Екатерінославськой і Харківською губерніях», 2-а збірка віршів «Над Дніпром», книгу казок і легенд у віршах «Казки і приказки і тому подібне» і поеми-казки не були пропущені цензурою і опубліковані лише за радянських часів. М. — талановитий поет-демократ, співець селянської бідноти і міських пролетарів, продовжувач традицій Т. Г. Шевченко і Н. А. Некрасова. Переводив проїзв.(твір) Н. А. Некрасова, Г. Гейне і інших.
Соч.: Твори. [Вступ. ст. М. Бернштейна], До., 1961; у російському переведенні — Вибрані вірші, М., 1957; Степові думи і пісні. [Вступна стаття М. Бернштейна], М., 1962.
Літ.: Березовський I. П., Iван Манжура. (Наріс жіття i дiяльностi), До., 1962; Icторiя ykpaїнської лiтературі, т. 4, кн. 2, До., 1969.
